“Він мене образив, але не пам’ятаю, як”, –

Зранку 9 травня в халупі безробітного Івана О. був виявлений труп 55-річного місцевого мешканця з ознаками насильницької смерті. На дворі, у хліві - калюжі крові, п’ять закривавлених уламків цегли, дві розбиті скляні пляшки, теж замащені кров’ю, дерев’яна палиця, уламки розбитих частин табуретки зі слідами крові. Стіни, підлога кімнати, кухні, коридор будинку були залиті кров’ю, а її бризки були навіть на стелі. Напевно, такий самий вигляд мав і фасадний бік будівлі, але з нього уже хтось встиг поздирати штукатурку.

Незвані гості гірші за татарина
П’ятдесятип’ятирічний Федір С. вже не один рік вів бродячий спосіб життя, – свого часу чоловіку не поталанило, і так склалося, що опинився він без родини і житла. Жив з того, що люди дадуть: тому город скопає, тому дрова наколе. Був тихий і спокійний, тому селяни жаліли його, і завжди давали змогу заробити. От і того теплого весняного дня він, разом зі своєю колишньою співмешканкою, теж безробітною і безпритульною, зайшли до Івана, - той завжди знав, де можна підзаробити. Справді, його далеким  родичам потрібно було скопати город, і чоловіки подалися туди. А жінка, разом із 18-річним Степаном Д., який мав родину, але теж жив де прийдеться, вирушила на смітник, шукати металобрухт.
... Ввечері до Іванової хати підтягнулася компанія із трьох чоловік: його товариш і дві жінки – постійні друзі по чарці. За зароблені гроші Федір  з Іваном купили випивки, сякої-такої закуски, гості теж не з порожніми руками прийшли.
Усі добре знали одне одного, тому “сиділи гарно”, по-домашньому. І от близько дев’ятої вечора припленталися гості - 18-річний Степан Д., який мав родину, але “любив свободу”, тому жив. де прийдеться, і 21-річний Василь М. Обидва хлопці, незважаючи на молодий вік, уже встигли побувати за гратами - за розбій. Обидвох звільнили умовно-достроково (Степан вийшов лише чотири місяці тому), але виправлятися навіть і не думали: були надзвичайно агресивними, тому селяни намагалися їх уникати.
... Прийшли гості з пляшкою самогону і кількома гривнями в кишені.
- На, піди ще купи горілки, - тицьнув Степан сім гривень одній із жінок, хоча стіл був заставлений пляшками.
- А цей чого розлігся? – кивнув він на немолодого чоловіка, який спав у іншій кімнаті. 55-річний Федір С. випив небагато, але для нього і цього було достатньо, і він пішов спати.
- Ану, вставай, бачиш, гості прийшли, - вхопив він за комір сонного дядька і потягнув до кімнати.
Чоловік хильнув кілька ковтків і знову пішов спати. А компанія, ще трохи посидівши, розповзлася по кімнатах. Залишилися і Степан з Василем. 
І тут Степан згадав, що дядько смертельно образив його. Як саме, пригадати не зміг, але “паскуді треба було відомстити”. 
... Спочатку вдарив чоловіка взутою ногою в голову. Потім почав бити, куди попало. Той був такий п’яний, що навіть не захищався. З розбитого носа, з рота пішла кров, і Степан, схопивши жертву за комір піджака, потягнув у коридор.
На подвір’ї було більше місця, і до нього приєднався Василь. Чоловіка роздягли догола і били удвох, в основному, ногами. “Василь взяв порожню пляшку з-під пива і розбив об Федорову голову, - розповідає одна із жінок, яка прокинулася через галас, який зняли хлопці, - і тим, що залишилося в руках, почав різати голову Федора, який був повністю голий і хрипів. Степан стояв поруч і бив його ногами. Він зовсім не боронився, бо був дуже п’яний, та й, напевно, вже не міг підвестися.
Потім хлопці пішли, і я накрила Федора якимись ганчірками. А коли через якийсь час підійшла, він був уже мертвий.  

“Герої нашого часу”
“Він мене образив, - уже наступного дня розповідав слідчому Степан, - і я пішов до нього в іншу кімнату і стягнув його з ліжка. Двічі вдарив ногою в підборіддя. Потім взяв табуретку і з одного удару розламав її об дядькову голову.
Потім затягнули його в сарай і лишили там. Я вийшов, але чую, Васька кричить. Прибіг, а дядько з патиком у руках стоїть. Я одразу з ноги вдарив його у груди. А Васька почав добивати.
Потім витягнули його з сараю і затягнули до порогу будинку. Дядько знову почав підніматися і погрожувати нам, ну, і я його знову – ногою...”.
Під час слідства стосовно обидвох хлопців виникли сумніви щодо їх  психічного стану на момент вчинення злочину, виходячи зі способу його здійснення, а також в їх неповноцінності, для чого потрібне було тривале обстеження у психіатричній установі.
Адже обидва розповідали про скоєне мало не з захопленням. “Я вхопив табуретку і з розмаху вдарив нею дядька по голові, - хвалився Степан. – Вона одразу ж розлетілася. Від удару він впав, а коли намагався підвестися, Васька з замахом бив його в голову, поціляючи в обличчя, по вухах.
... Коли на подвір’ї він зігнувся, я підскочив і з ноги вдарив його в  підборіддя, і він впав.”.
“Федір випив з нами 100 грамів і пішов спати, - розповідав Василь. - Ми ще посиділи, а потім Степан і пішов у спальню і почав блювати на Федора. Потім стягнув з ліжка і почав бити.
... Я був взутий у черевики, і на вулиці підскочив до нього, і почав бити ногами по голові та в груди, якраз туди, де розташовані серце і легені... Після цього взяв пляшку і нею вдарив Федора, який піднімався. Пляшка розбилася, утворилася “розочка” і нею почав різати йому голову. Коли ми вже пішли, дядько піднявся і погрожував нам. Ну, ми і повернулися...”.

Добивали цеглиною
Степан Д. у 9-му класі за розбій потрапив до колонії, звідки був звільнений умовно-достроково чотири місяці тому. Там не раз різав собі вени, раз навіть вішався, але його встигли зняти (до речі, під час перебування у психіатричній лікарні теж робив демонстративну спробу покінчити життя самогубством).
Його подільник теж мав “гарну” біографію, і також недавно звільнився умовно-достроково. Розповідав, що у 6-річному віці йому на голову впала стіна, можливо, це і було причиною його неадекватних вчинків. До речі, Василь  характеризувався вкрай негативно.
На запитання “Нащо ти бив Федора? “, - він відповів: “Із солідарності з Степаном”.
Так само із солідарності і добивали чоловіка цеглиною у хліві. 
Обидвох убивць психіатрична експертиза визнала осудними. А  Хмельницький апеляційний суд визначив Степану Д. міру покарання у вигляді 14 років позбавлення волі, Василю М. – 12 років.

З етичних причин імена всіх  учасників трагедії змінені.