На шляху до Європи

 Іван Данкевич, митрофорний протоієрей, настоятель Хмельницького храму Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви, директор обласного благодійного фонду «Карітас»:
«Хочу, щоб моя сім’я, мої діти жили за стандартами Європейського Союзу, але з деякими моральними та релігійними застереженнями. Ми повинні прагнути європейських норм соціального захисту, їхніх правових стандартів. Проте не повинні дивитися на Європу, як на рятівний жилет. Якщо самі себе не врятуємо, нам і Європа не допоможе. В цьому світі немає нічого ідеального – ні людини, ні економіки, ні відносин. Ідеальний лише Бог. Тому не треба чекати, що після підписання Угоди про асоціацію у нас в країні все стане ідеальним».
Валерій Кольгофер, голова Хмельницької районної державної адміністрації:
«Україна має взяти курс на євроінтеграцію й, водночас, підтримувати гарні добросусідські відносини із нашими побратимами – білорусами та росіянами. Ми повинні брати найкраще як у Європи, так і у наших північно-східних сусідів. Разом із тим, потрібно зробити усе можливе, щоб не ми тягнулись до них, а вони: і Європа, і Росія – до нас. Центр Європи має бути в Україні!»
Ольга Борита, народний депутат України (КПУ):
«Чітка позиція моєї фракції, і моя: Україні зарано підписувати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом – не та у нас в країні зараз економічна ситуація. Ми – за приєднання до Митного союзу: поглиблення співпраці з Росією, Білоруссю та Казахстаном, з якими у нас чимало спільних підприємств. Якщо ж вступимо до зони вільної торгівлі, доведеться переглянути більшість угод з цими країнами. А ще – наш сільгоспвиробник втратить конкурентоспроможність й матиме проблему зі збутом продукції. Й як результат – ускладнення як економічної, так і політичної ситуації у країні.
Тому на цьому етапі розвитку України ми не бачимо перспектив у підписанні Угоди про асоціацію. Які переваги матиме Україна? Ми не знаємо куди йдемо! Ось чому перед ухваленням такого важливого рішення влада обов’язково повинна запитати думку українців й, за допомогою референдуму, визначитись, куди їй йти далі».
Ігор Сабій, народний депутат України («Свобода»):
«Ми – європейська держава, яка має повернутися до сім’ї європейських народів, вирватись з цього азійського полону! Розуміємо, що одразу золотих гір та раю не буде – процес довгий та складний. Але це буде нашим першим кроком для відриву від Москви – нашою гарантією проти втягнення назад до Радянського Союзу, Російської імперії чи чогось у цьому дусі. Безперечно, економічно Європейський союз набагато вигідніший за Митний – у рази більша кількість споживачів, і купівельна спроможність більша й сподівання, що у нас запанують європейські стандарти – і на товари, і на дороги, і на рівень життя. Комуністи кажуть, що Європа страшна, бо вони на зарплаті у Москві – її п’ята колона. Негативні наслідки євроінтеграції бачу лише у нав’язуванні збочених сімейних цінностей – всиновленням одностатевими парами дітей. Тому ми повинні повернути Європі традиційні духовні цінності, адже у плані духовності вони відкотилися, на жаль, дещо назад. Треба повернутись до свого коріння й не забувати, що саме українці вчили Європу писати – донька київського князя Анна Ярославна, дружина короля Франції, вчила їх культурі. Й кілька століть саме на привезеному нею Євангелії присягали французькі королі. В цьому питанні ми повинні бути корисними для Європи».
Аліна Скоморохова, генеральний директор підприємства ТОВ «Тін ІМПЕКС»:
«І я, і мій чоловік – люди європейської генерації, які майбутнє нашої держави бачать тільки в Європі. Тому дуже хотілося б, щоб цю Угоду нарешті підписали. Буде нелегко. Проте треба запастись терпінням – манна небесна одразу на нас не впаде. Але працювати бізнесу у Європі нині і легше, і зрозуміліше: є чіткі правила, організована система».