“Не дочекаємось, коли заберемо дітей додому”

Пройшовши через сімейні драми та трагедії, Леся Смишляєва та Василь Боднар створили спільну родину
Леся Смишляєва та Василь Боднар познайомилися на цегельному заводі, що в Бережанці Хмельницького району. Обидвоє до того уже були одружені, мали дітей...
Василь прожив з дружиною десять років і весь цей час намагався зберегти родину. Тому терпів і пиятику, і гулянки. Щоб утримувати родину, їздив на заробітки і довго не знав, що все зароблене дружина тратила на себе. Якось приїхав, а дітей вдома не застав, - аби не заважали, мама здала їх в будинок малюка. Старшому, Вані, тоді було три роки, Леся тільки вчилася ходити.
Поїхав, забрав дітей додому, в Баламутівку Ярмолинецького району. Розрахувався з роботи. Але треба було на щось жити, тож знову пішов працювати - у Хмельницький на будівництво, а дітей віддав в інтернат, що в Раковому. На вихідні усі троє їхали додому.
Але два роки тому дружина, дізнавшись, де діти, забрала їх і потай від чоловіка відвезла в Чемеровецький район, в Голенищівський інтернат для розумововідсталих дітей. Сама ж агітувала Василя, який працював у Хмельницькому на будівництві, покинути роботу і перебратися в Бережанку. Там же і влаштуватися на цукровий завод. Чоловік, поїхавши в Голенищево і переконавшись, що діти перебувають у гарних умовах, погодився.
Але дружина протрималася не більше місяця, а потім знову почала зникати. Коли діти приїжджали на канікули, могла, поки чоловік був на роботі, забрати з собою когось із дітей і зникнути на кілька днів. Поки Василь у розпачі шукав дитину, жінка розважалася, змушуючи дитину кожного кавалера називати татом...
Там же, в Бережанці, Василь познайомився з Лесею, яка теж мала дитину, і так само, як і він, не маючи ні чоловіка, ні батьків, опікувалася нею сама.
У жінки була хата в іншому селі, але не маючи за що існувати, в пошуках роботи потрапила в Бережанку, де разом з дитиною жила в металевому вагончику. Влітку в ньому ще можна було якось знаходитися, а з приходом холодів це стало неможливим.
Але на той час Леся вже була знайома з Василем, тож вони вирішили, що житимуть разом.
Переїхали в Баламутівку, в будинок, який для Василя купила його мама. Зараз чоловік працює в селі, на конюшні. Леся шукає роботу. Василь подав заяву на розлучення, і через кілька тижнів відбудеться суд, який, як сподівається чоловік, залишить дітей з ним.
А поки що діти живуть у притулках. 13-річна Альона, Лесина донька - в дитячому притулку, що в Ружичній. 9-річна Леся та 11-річний Ваня - в Голенищівському інтернаті. Усі п'ятеро чекають, коли закінчиться навчальний рік, і вони, нарешті, зможуть бути разом.
Від Діда Мороза Леся і Ваня з радістю приймуть подарунок із солодощами. А Альоні дуже потрібен письмовий столик зі стільчиками, нехай і не нові, - щоб уже вдома було де готувати уроки.
ОКПО 14360570
МФО 305299
р/р 29244825509100
КБ Приватбанк
Для поповнення карти 5168757240164964, Щуцька Світлана Іванівна, 2892215861.
У призначенні платежу обов’язково вказуйте, кому саме ви хочете допомогти.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: