ye-logo.v1.2

До смерті довела застуда?!

Суспільство 1333

Людмила Савільян, 19-річна студентка Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, ще в лютому цього року святк

Смерть дівчини вразила місто. Як свідчать однокурсниці, Люда декілька тижнів хворіла на гостру респіраторну вірусну інфекцію, хворобу переносила на ногах. Потерпала, що, якби залишилася на кілька днів удома, довелося б усі пропуски відробляти, інакше можуть не допустити до іспитів. Навчалася вона непогано. Багато людей переносять застуду на ногах, і нічого, одужують. Хто ж знав, що саме Люду підстерігає найжахливіше?!


Порадили давати аспірин
Хвороба ускладнилася, і юнці різко стало зовсім погано. Поки що є попередній висновок паталого-анатомічної експертизи. Смерть настала у результаті вірусної пневмонії, що ускладнилася синдро- мом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ). Однак, медики очікують надходження всіх аналізів. Хоча біль- шість лікарів твердить, що медицина була в даному випадку безси- лою. Для простих людей це звучить дивно, адже нині живуть і зі злоякісними пухлинами, й зі СНІДом, з тяжкими хронічними недугами доживають до поважного віку. А тут життя обірвалося в 19 років… І, здається, вагомих причин на те й не було.
Мати дівчини, Світлана Іванівна, переконана, що її доньку ще можна було врятувати. За її словами, коли останнього ранку життя її дитини на виклик прибула «швидка», лікарі не зау- важили чогось украй небезпечного, вкололи укол, порадили давати жарознижувальні препарати, вигріватися. Висока температура після ін’єкції спала. Але невдовзі знову підскочила. Подзвонивши на «швидку», мати отримала пораду давати хворій аспірин. Лікарі на виклик вирішили не їхати, каже Світлана Іванівна, мовляв, на те немає потреби. Та стан доньки ставав усе гіршим. Їй так боліло все тіло, що вона не могла навіть лежати на спині. Металася по кімнаті, не знаходячи собі місця. А далі вирвала кров’ю. Світлана Іванівна о першій годині 55 хвилин ночі знову взялася телефо- нувати до «швидкої». Бригада прибула і вирішила госпіталізувати хвору. Але клінічна смерть настала просто в кареті з червоним хрестом. У такому стані її доставили в реанімацію. Проте, вжиті лікарські заходи були безрезультатними. Менш ніж за годину пе- ребування в реанімації дівчина померла.


У «швидкої» вихідних немає
Нині мати покійної намагається довести лікарям, що вони зігнорували виклик. Для підтвердження вона взяла роздруківку дзвінків із домашнього телефону. У ній дзвінок о 20.19 на номер «103» справді зафіксовано. У журналі «швидкої» такий запис відсутній. «Таке можливо, – пояснює головний лікар станції, – якщо людина звертається за консультацією». Однак, убита горем мати наполягає, що вона таки просила лікарів прибути за їх домашньою адресою. Дехто із сусідів пояснює відмову тим, що того дня був святковий вихідний. Але ж «швидка» вихідних не має…
Зовсім недавно з черствістю людей у білих халатах довелося зіштовхнутися й мені. Зайшовши у справах до міськвиконкому, я затрималася біля ксерокса. І тут у вестибюль ступила літня жінка, яка ледве пересувала ноги, попросила посадити її та намочити хо- лодною водою хустинку. «Я впала на вулиці, – пояснила, – і ось, як сильно вдарилася...» І вона відкинула пасмо волосся зі скроні та відкрила велетенську гематому розміром з яблуко. Працівниця ксероксу, прибиральниця та я, поба- чивши це забите місце і зауваживши стан жінки, кинулись одразу телефонувати до «швидкої». Перший дзвінок і розмова обірвалися на кількох словах, мене попросили ще раз передзвонити, бо нібито нічого не чути. А далі трубку піднімали і просто кидали. «Може, це щось із вашим апаратом?» Спробувала телефонувати з кабінету цілодобової служби 005, тепер 1505, де якраз чергував Віктор Климчук. Картина та ж сама. Може, у них обідня перерва? У виконкомі вона якраз тривала. Але ж станція працює по змінах! Які там перерви? Хвилюючись, набрала мобільний номер одного з лікарняних посадовців. Він аж образився: що я маю до «швидкої», там свій головний лікар. Я ж лише прохала його з його робочого телефону набрати номер «швидкої». І все ж, очевидно, саме він «пробив» мовчанку на станції. Невдовзі карета невідкладної допомоги таки приїхала і жінку забрали в лікарню. Ніхто зі свідків цієї ситуації не став вдаватися до з’ясо- вувань причин гри в мовчанку на «швидкій». Ми раді були, що людині нарешті допоможуть. Дав би Бог!
Звісно, медики-професіонали менш схильні до паніки, ніж всі інші. Мама Люди Савільян у тривозі за доньку помилково навіть набрала замість 103 номер 101 – пожежну службу. Не дивно це ще й тому, що номери всіх спецслужб не так давно змінилися, а народ, звиклий до саморятування, не так уже й часто телефонує до них…



Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую