Анатолій Нестерук: «у Кам’янці правило багато ласих до народного майна»

Один із наймолодших мерів України (за стажем роботи на посаді) – це міський голова старовинного Кам’янця-Подільсь-кого Анатолій Нестерук. Перший рік його роботи  увінчався неабиякими успі-хами – представляв органи місцевого самоврядування держави у складі делегації під час візиту до штаб-квартири НАТО, був обраний в керівництво авторитетної Асоціації міст України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Нагадаємо, рік тому на позачергових виборах за Анатолія Макаро- вича віддали голоси понад 86 відсотків кам’янчан, котрі взяли участь у волевиявленні.  З ним наша сьогоднішня бесіда.

– Анатолію Макаровичу Ви працюєте у владі не перший день, а як Вам у мерській «тарілці»? Вона для Вас – «своя»?
– Коли бачиш, як справи ідуть вгору, люди відгукуються позитивно (хоча всім і не догодиш),  це приносить задоволення. Місто, його людей, підприємства, всі до найменшої мережі інженерно-технічних комунікацій я знаю давно. І завжди мав своє бачення поступу цього унікального міста. Нині такий час, що не все із задуманого вдається реалізувати. Бо ж вся країна переживає нелегкі часи. Та незважаючи на кризу, міська громада розвивається, зарплати бюджетникам виплачуються справно. Місто не відмовилося від жодного з планованих всеукраїнських та міжнародних фестивалів, а вони ж потребують значних коштів. Ми додали ще й нові – як от День народного майстра. Знаходимо гроші,  в основному, у спонсорів. Ось на Днях міста у нас безкоштовно виступав Національний Президентський духовий оркестр – спрацював договір про співпрацю з Міністерством оборони. Хоча, сподіваюся, місто ще розбагатіє та зможе виділити на культурний і духовний потенціал, який заслуговує на вагому підтримку. Судіть самі: у звітному концерті області було представлено 10 номерів із Кам’янця, який був і залишається культурно-духовною столицею Поділля. Я бачу цю перлину в оздобі добре налагодженої, акуратної «господарки» – вчасного прибирання та сучасної переробки сміття, справної подачі тепла та води, якісних шляхів. Оскільки вважаю себе господарником, а не політиком, то і місія моя нелегка. Говорити куди легше, ніж відреставрувати занедбаний сквер  чи привести до порядку міські вбиральні.
– То за Вашим  уявленням мери мають бути, перш за все, «асенізаторами та водовозами»?
– Оскільки у нас побут громад «у загоні» з давніх часів, то, що поробиш… А ще  кожен із нас мав би непорушно стати на варті громадського добра. До нього багато ласих. Свого часу в Кам’янці на геть невигідних для міської громади умовах було передано закритому акціонер- ному товариству майновий комплекс тепло- та водогосподарства. Від цього місто не раз втрачало державну субвенцію – по сім мільйонів гривень щороку. Орендарі обдурили громаду, пообіцявши вкласти в мережі 12 мільйонів. На мою думку, вони мали єдиний намір – збагачуватися за рахунок нашого майна. Це підтвердили висновки контролюючих органів. У своїй виборчій програмі я задекларував як питання номер один повернення комплексу в комунальну власність. Ось скоро рік, як ми доводимо своє право в суді. Якщо в Хмельницькому господарчому ми справу виграли, то Житомирський апеляційний, протягнувши слухання аж на сім місяців (за нормами на стадії апеляційного суду розгляд може тривати два місяці), прийняв ухвалу не на нашу користь. Ми підемо далі, і неодмінно відстоїмо громадське добро. Сьогодні ЗАТ скаржиться на збитки, якщо їм повірити. Я ж знаю шлях, як зробити це комунальне підприємство прибутковим. Окрім того, якщо ми матимемо комунальні тепло- та водомережі, то матимемо шанс увійти в програму Світового банку, поданий нами проект виграв, але є умова… Порозуміння  з депутатським корпусом є, і виконком, і рада хоче одного – працювати на благо громади.
– Ви замінили частину команди, і поки що  не відкладаєте в далекий ящик кадрове питання. Ці зміни допомогли в роботі?
– Свою команду на моєму місці формував би кожен. Але спочатку я заявив, що даю можливість кожному показати себе. Ще я сказав підлеглим: хабарів не беру, телефонним правом не користуюся. Усім рекомендую так працювати. Очевидно, дехто засвоїв зовсім інші правила і не збирається від них відмовлятися.
– У місті говорять, що «колишні» мстять Нестеруку, який міцно наступив їм на хвіст. Ось хтось викинув порцію брудних листівок, далі знов, потім напади перекинулися в Інтернет. Мера звину- ватили в тому, що він намірився … украсти фортецю…
–  На це все я дивлюся спокійно. Видно, я досить сильно наступив декому на хвіст. Що ж стосується фортеці – то вона – національна цінність, у державному володінні, і про жодну приватизацію мови бути не може. Це нісенітниця. 
– Де Анатолій Нестерук відпочиває? У Вас є вілла десь на березі теплого моря?
– Найбільше люблю відпочивати в колі родини, в саду, на городі. Я людина від землі, як і мої батьки. Останній раз їздив з дружиною до Шармель-Шейху та Хургади: виявляється, там дешевші курорти, ніж наші кримські. Цей наш тижневий тур так вразив наклепників, що вони вже вкотре тиражують інформацію про нього в листівках. Більше нічого, крім поїздки (за кошт моєї родини, а не бюджету) , «нашкребти на мене не змогли. Ось запус- тили байку, що мер закрив газету. Але жодна газета в місті не закрита, з пресою у влади вельми приязні стосунки. Я знаю, хто ці листівки робить, вони будуть іще, чим ближче до виборів, адже комусь так хотілося б контролювати це місто, яке комусь мариться золотим дном. Але було б нижче моєї гідності змагатися з анонімами. Я людина відверта і відкрита. Часто на прийомах громадян затримуюся до дев’ятої ночі. Запрошую всіх опонентів, нехай заходять, і говорять напряму. Якщо критика справедлива – не ображуся.