Підступні «пляшечка з чарочкою»

Кореспондент «Є Поділля» шукала відповідь на запитання: «Чому спивається Хмельниччина»

Шукаю партію
«Чи знаєте Ви таку партію, – зателефонував читач-пенсіонер, – яка має у своїй програмі боротьбу з пияцтвом та самогоноварінням? Яка послідовно працює в цьому напрямі? Стільки їх перебрав – і марно. Усі народні, усі демократичні, але ніхто із них не думає про народ, який нині частіше гине від алкоголізму, ніж від наслідків Чорнобильської катастрофи. Усі обіцяють збудувати найкращу державу. Та не розуміють, що, як будиночок з піску, її розмиває пияцтво. Ми б родиною, вулицею голосували за таку політичну силу. Тільки назовіть!».
Покопирсавшись у вітчизняному політикумі, розводжу руками: якщо є якісь партійні акції проти «зеленого змія» – то разові, показушні, для «галочки». Сьогодні ті чи інші партійці роздають листівки та наліпки, аби підліткам не продавали алкоголь, а завтра кришують торгівлю спиртним, бо вона – кумова чи сватова.

Неспалимий «самовар»?!
На одній із сесій Кам’янець-Подільської районної ради депутати масово обурювалися з приводу… самовара в селі Нагоряни. Біля самої школи торгова точка, у ній спиртного не має бути. А відвідувачі – кожний! вертаються зі знайомим сивушним душком. Що воно за біс? Молодиця за прилавком виглядає з-за пузатого самовара, руками розводить – нічого не знаю, нічого не бачила, нічого не продавала. Численні комісії теж виходили звідти веселими. І тривало те не рік, не два. Точка споювала село і навіть сусідні. І раптом зі зміною районного очільника з самовара перестало капати…А скільки цих «джерел» у краї, в державі! Пройшов рік: депутати згаданого району знову кричать: рятуйте село від пияцтва! Чому п’є воно? Нема роботи, нема перспективи. Від безвиході твориться безголов’я. Але твереза голова на плечах здатна знайти вихід. Нащо топити свою долю, якщо можна стати її володарем? «До прикладу, – каже голова районного центру зайнятості Валерій Ковальчук, – започаткувавши власну справу в себе на подвір’ї, ставка єдиного податку на чимало видів діяльності в районі складає лише 20 гривень. Пропивають за місяць значно більше. А стартовий капітал – хоча б власний пай, умілі трудящі руки, злагоджена праця всієї родини, дармова лоза, глина, якщо візьметеся гончарити чи кошики плести. Надумаєте сусідам дрова рубати чи дахи лагодити – і тут багато затрат не треба».

Міліцейська хроніка
Про п‘янкі властивості спиртних напоїв люди дізналися щонайменше вісім тисяч років до нашої ери. Однак, використовуючи алкоголь як засіб для розслаблення, зняття стресу, покращення настрою, людство й не помітило, як він ставав частиною їхнього життя, замінюючи інші радощі оточуючого світу і перетворюючись на невиліковну хворобу. Особливо стійка “питійна заведенція” складається в 60-х роках минулого століття, коли взяли за неодмінну традицію появу людини на світ стрічати з горілкою і проводжали в останню путь теж із горілкою.
Алкоголізм як захворювання вперше детально описав в середині ХІХ століття шведський лікар Магнус Гусе. До того часу він розглядався як наслідок поганого виховання, моральної розбещеності. Насправді, так воно і є: вседозволеність, моральна розбещеність, відсутність культури, духовності, самоконтролю стають причиною страшної хвороби. І часто – кримінальної справи. Бо пияцтво та злочин – як ті близнюки. Приміром, в стані алкогольного сп’яніння в Красилівському районі брат убив брата, в Ізяславському – дід – онука, в Хмельницькому – син – батька, інформує центр зв’язків із громадськістю обласного управління внутрішніх справ.
…Після Нового року 37-річного чоловіка, причетного до смерті двох людей, затримали працівники міліції Новоушицького району. У міліцію зателефонував селянин і повідомив, що в його будинку раптово померла синова співмешканка. Покійна вела розпутний спосіб життя, заглядала в чарку, опустилася на самісіньке соціальне дно. У перервах між пиятиками й гулянками встигла народити шестеро дітей від свого співмешканця, якого згодом посадили до в‘язниці за крадіжку. Молодиця довго не тужила, зійшлася з односельцем, теж небайдужим до спиртного. Першого січня подружжя добряче відсвяткувало, далі дружина пішла похмелятися й зникла майже на дві доби. Обійшовши кілька сільських притонів, чоловік знайшов згубу, накинувся на неї з кулаками, а коли та впала на підлогу, поволік до батьківської хати. Вона вже не опритомніла…Коли підозрюваного у вбивстві доставили до райвідділу, з‘ясувалося, що на його руках ще й кров 48-річного першого співмешканця вбитої жінки...

Авторитетна думка:
Лікар-нарколог Олесь Войцехівський ( Кам’янець-Подільський):
«У 89% випадків причиною алкоголізму є душевний стан особи, а він залежить від соціального статусу та рівня життя. За статистикою, з різним ступенем частоти споживають алкогольні напої близько 82% українців віком 12-22 років. Середній же вік, після досягнення якого молодь починає вживати алкоголь, – 14 років. П’ють алкогольні напої (зокрема пиво) щодня або через день 33,1% хлопців і 20,1% дівчат. Вживає пиво кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років – двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживає спиртними напоями, в середніх школах становить 15,7%, у ПТУ – 24,4%, в технікумах і коледжах – 33,7%, у ВНЗ – 32,4%».

Без Бога – до чарки дорога
А ось церква, довіра до якої зростає, мала б свій вплив на по-
долання пияцтва як головного суспільного зла використати. І дер-
жавні очільники всіх рангів, перш за все, мали б запросити цю інституцію до тісної співпраці.
«Сьогодні в церкві на службі було тільки й розмов, що про село Станків на Львівщині, – розповідали навперебій сусіди. – Там улаштували поминки… місцевого алкоголізму». Усе відбувалося цілком серйозно, із чітким дотриманням обряду. Була й могила. Її спорудили, щоб хоронити в ній розтрощені самогонні апарати, бутлі з оковитою. Після п’яти років боротьби з алкоголізмом у селі насправді позбулися його. Тут раніше в кожній десятій хаті торгували не просто класичним самогоном, а сурогатом. Він не одного загнав до могили. Бачачи, що недільні проповіді “не доходять” до самогонників, місцевий парох Ігор Гілецький запропонував іншу методу. Змайстрували п’ ятиметрового Хреста Тверезості – і почали ходити з ним селом. Зупинялися біля кожного злощасного двору, молячись за навернення його мешканців. Так тривало п’ять років. Щоразу перед Великоднем селяни складали присягу, клали руку на хрест і писали зобов’язання, що не гнатимуть і не продаватимуть сурогат. Відтак із 30 самогонних точок у Станкові залишилась одна.
На Кам’янеччині за алкоголіків узявся отець Віссаріон (в миру Віктор Гончарук). Будуючи церкву в селі Слобідка-Кульчієвецька, запрошує в робітники місцевих пияків. Як правило, у них і руки золоті. Щодня привозить на роботу, відвозить додому, отак під контролем панотця вони й не п’ють. Принагідно старається порозмовляти з кожним. «Ой, нелегка це робота, – каже, – не завжди вони мене слухають». Але не може священик відмовити жінкам, котрі слізно благають напоумити домашнього мучителя. Тепер зароблена копійка піде дітям, родині. Отак потрохи й одужувати будемо.

Підтримай сайт