“Раша гудбай!” або Як стати патріотом не виходячи із супермаркету?

 Споживачі оголосили Росії партизанську економічну війну
У соціальних мережах “Facebook”, “Вконтакті” й сервісі мікроблогів “Twitter” з кожним днем все більше поширюється заклик бойкотувати російські товари в Україні у відповідь на фактичне оголошення війни з боку «братньої» Росії. І кожного дня до нього приєднується все більше українців. Логіка у людей проста - “вдарити рублем по окупантах”.
“Я і моя сім'я нині купуємо лише продукцію від українських виробників, а все “російське” для нас справжнє табу, - каже хмельничанин Андрій Гриценко. - Вважаю, що це цілком природна реакція на злочинні дії Кремля. Хочу, щоб мої гроші йшли на відновлення нашої економіки, а не в кишеню Путіну! Адже російські виробники сплачують податки, а вони потім, у свою чергу, йдуть на утримання російської армії. Крім того, українські товари подекуди навіть кращої якості, ніж російські. І в ціновій політиці вони, зазвичай, виграють. Якщо ретельно шукати, то можна знайти українські аналоги на 20-30% дешевші, ніж російський імпорт. Наша країна виробляє всі товари, які нам необхідні для повсякденного життя”.
Списки товарів, які не варто купувати, можна знайти в соцмережах та Інтернеті. Активісти запевняють, що вони постійно доповнюються й перевіряються. Проте бойкот товарів “made in Russia” деякі наші земляки підхопили вже давно, задовго до ворожої політики Путіна щодо нашої країни. Приводом до цього стало прагнення підтримати вітчизняного виробника. “Підтримувати нашого українського виробника я розпочала ще задовго до конфлікту в Криму, - каже хмельничанка Тетяна Боса. - Наші продукти харчування не лише смачніші, а подекуди і якісніші, ніж російські. Це стосується і цукерок, і соусів, і ковбасних виробів. Росія ж практично нічого сама не вирощує, всю сировину привозять з інших країн. Перевірила на собі, що жити без російських товарів можна без особливих труднощів і незручностей. До прикладу, соуси “Calve” можна цілком “безболісно” замінити нашими “Торчин продукт” та “Чумак”, шоколад фабрики “Красный октябрь” - на “Світоч” та “Рошен”, мінеральну воду “Ессентуки” - на “Миргородську”. А російській каві “Жокей” та “Чорна карта” ще рости і рости до нашої “Львівської кави”.

Хмельницькі супермаркети “окупували” російські чаї та солодощі
Деякі українські супермаркети допомагають покупцям бойкотувати російські товари. До прикладу, в мережі столичних супермаркетів “Billa” на товари, зроблені в Росії, наклеєні відповідні наліпки з прапором Російської Федерації. Це допомагає покупцеві чітко усвідомити, в якій країні вироблений товар. Більшість же хмельницьких супермаркетів заклики активістів поки ігнорують. Лише в торговому центрі “Сільпо” на цінниках поруч із ціною ми помітили й країну-виробника.
“Підтримують цей бойкот лише “гарячі голови”, яких небагато. Принаймні, на продажі російських товарів у мережі наших супермаркетів ми це не відчули”, - в цьому нас запевнили продавці-консультанти практично всіх хмельницьких торгових мереж. А ось у супермаркеті “Вопак” навіть і не чули про бойкот російських товарів. “Про те, що українські активісти склали якийсь там список чую вперше, - каже адміністратор Наталя. - Та й не помічали ми, щоб люди почали менше купувати російську продукцію”.
Що ж до асортименту товарів, які українські патріоти не радять купувати, то на прилавках хмельницьких супермаркетів можна зустріти практично всі продукти з “чорного” списку: сири “Хохланд”, йогурти “Актімель”, “Чудо” та “Агуша”, рибна продукція “Vici”, “Шаланда” та “Санта Бремор”, локшина “Макфа”, “Gallina Blanca” та “Смак”, супи й приправи “Knorr” та “Гаряча кружка” тощо. Що ж до жувальних гумок, солодощів та шоколаду (“Снікерс”, “Натс”, “Баунті”, “Орбіт”, “Кіт-Кат”, “Мілкі-Вей”, “Чупа-Чупс”), чаїв та кави (“Амбасадор”, “Жардін”, “Чорна карта”, “Грінфілд”, “Тес”, “Бесіда”, “Брук Бонд”, “Принцеса Нурі”), то їх взагалі, як нам здалося, на прилавках навіть більше, ніж українських аналогів. Визначити, в якому магазині переважає продукція російського виробництва, нереально. Загалом, це залежить від розміру супермаркету та різноманітності асортименту. У “Вопаку”, до прикладу, не було в наявності локшини “родом” із Росії, а в “Сільпо” такий товар продають навіть із акційними знижками (горбуша та кальмари морожені, ікра лососева “Камчадал”). Зустріли ми й продукти, не зазначені в жодному “чорному” списку. До прикладу, кетчупи “Heinz”, маринади для шашлика “Костровськ” та соуси “Кенто”, курячі нагетси “Золотой петушок”, пиво “Bud”, кава “Надін” тощо. Щоправда, якщо не вивчати інформацію на упаковках під збільшувальним склом, розібратися, що своє, а що — імпортне, складно. Тому нагадаємо, що штрих-код українських товарів — 482, російських — 460-469.

Деякі російські бренди “прикидаються” іноземними
До прикладу, марки чаїв “Greenfield”, “Tess”, кава “Jardin” належать пітерській компанії “Орімі Трейд”, а “Кертіс & Patridge” - російському виробникові “Май”. На упаковках ж вказані сайти з британськими доменами та лондонські адреси. Така ж сама історія з ніби італійськими макаронними виробами “Gallina Blanca” і “Grand di pasta”, які роблять в Челябінській області. Крім того, на українському ринку одночасно можуть бути присутні продуктові лінії певних брендів, які виготовлені на заводах різних країн. Так, до прикладу, в одному супермаркеті ми помітили поруч на одній поличці овочеві суміші французької фірми “Bonduelle” виробництва Угорщини, Росії та України. Така ж ситуація і з горілкою “Немірофф” - вона буває “родом” з Білорісі, Росії та України, та кавою “Чорна карта” (Чехія, Франція, Росія, Німеччина).
Свідомі українці та активісти зауважують, що бойкот російських товарів триватиме доти, “доки Росія не відмовиться від імперських зазіхань на Україну, від ворожої до нас політики й не почне ставитися до українців із повагою”. Отже, вивчаймо коди, панове патріоти!