Як полковник Янішен болгарина Йонгева порятував

У нескінченному потоці буденних турбот, з-поміж десятків телефонних дзвінків трубка  раптом заговорила до Валентина Янішена іноземною мовою. Але чому такі знайомі нотки в голосі співрозмовника?! «Тук  Мітко, Мітко Йонгев, болгарські другар…»
За цими словами перед очима полковника Янішена постала недавня новорічна пригода, учасником якої йому довелося бути в силу службових обов’язків.
Валентин Іванович уже багато років керує Кам’янець-Подільським міським управлінням головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області. Нещодавно депутати міськради проголосували за нагородження його відзнакою «Честь і шана», яку заслужити не простіше, ніж державний орден. Як завжди, на свята служба Янішена, яку називають просто  - рятувальниками, несе чергування в посиленому режимі, готова до рішучих дій, протистояння стихії чи непередбачуваним обставинам, що спричинили загрозу людському життю. Буває, що  обходиться спокійно. Та видно, рік Тигра вирішив випробувати рятувальників. По обіді другого січня надійшов сигнал з придністровського села Устя: у самому його центрі в кюветі застрягла важка автофура. Вона там ще з новорічної ночі, люди намагалися якось допомогти водію, та зусилля були марними. До того ж свято, кругом застілля, всі відпочивають… Депутат Устянської сільради Григорій Белінський просто збився з ніг, намагаючись від імені місцевої влади знайти підмогу. Та ще й пояснюй кожному, чому звертається не сільський голова, якого на місці немає, бо він не мешкає на території сільради. А якби ще й Белінському терпець увірвався, то постраждав би імідж держави Україна, кажуть нині селяни. З новорічної ночі в кюветі сидів… іноземець. Болгарин, водій-дальнобійник з дунайського міста Русе. «І зимуватимеш ти тут, хлопче, до весни»,– пожартував хтось із устянців.
„Наші рятувальники невідкладно прибули на цей виклик, – розповідає Валентин Янішен. – Навколо авто валялося зо п’ять пачок недопалків: водій не переставав палити, дуже сильно нервуючись. Ночувати  в чиємусь домі він відмовлявся навідріз, боячись, щоб чогось не сталося з  машиною. Хто знає, що тут за люди, що за країна, міркував потерпілий. Майже десяток років їздив по європейських автобанах, а це вперше подався у відрядження на схід. Відвіз товар у Росію, а на зворотному шляху в Черкасах завантажився соняшниковим насінням. 20 тонн цього товару в фурі було насипом, митники її опечатали. Але ж для злодіїв ні закон не писаний, ні замків не існує… На щастя, кабіна його «Мерседес-Бенца» добротно обладнана, в ній тепло. Хтось із наших зі святкового столу прихопив для хлопця відбивних, риби. Болгарин, підкріпившись, розповів, як заблукав на об’їзній дорозі біля Кам’янця-Подільського 31 грудня. Не так багато у нас вказівників на трасах, до того ж, дорога на Устя теж  нанесена на міжнародну карту. Коли зрозумів, що не туди заїхав, почав розвертати фуру, та її кинуло в кювет. Грунт був м’яким, розкислим. Коли ми запитали болгарина, чому не зателефонував на відомий європейцям номер 101, він здивувався: а що, у вас такий є?! У вас є рятувальна служба?”.
Закордонець був просто ошелешений, але не менше, ніж самі емчаесники. У них для цього був інший привід: хлопець влетів так, що технікою з їх служби  йому й справді ніяк не допоможеш. Поки що «озброєння» в рятувальників бідненьке. А тут ще й  на підйомі від Дністра. Загалом «бегемот у болоті» тягнув на 35 тонн. Валентин Янішен оперативно доповів про ситуацію заступнику голови райдержадміністрації Олександру Федику, разом вони прийшли до висновку: треба залучити потужну техніку з дорожньо-експлуатаційної дільниці. Її начальник  Володимир Чорний розпорядився вислати до Устя тралер, на якого повантажили бульдозер Т-170. Команда дорожників у складі Віктора Стефанюка, Григорія Лисого, Михайла Снігура  водіїв-машиністів, теж не сподівалася, що доведеться кликати на підмогу ще одного колегу – Романа Диновського з його КрАЗом-256 КДМ. Саме КрАЗ і висмикнув болгарина на дорогу при черговій спробі. Рятувальні роботи тривали загалом кілька годин. Розчулений дальнобійник кинувся обнімати всіх та намагався кожному вручити сувенір. А потім розповів про те, що з поверненням додому святкуватиме свій 50-річний ювілей.
Саме на це торжество і запрошує  тепер Мітко Йонгев українського другаря Валентина та всіх, хто не покинув його в біді в новорічні дні. А телефонував саме  рятувальникам, бо вже  добре затямив номер служби, яка в Україні невідкладно прийде на поміч.