Гаряча тема:
- Війна
«Навіщо мені той орден, краще б з кредитом допомогли», –
каже Степан Юрчак з Деражнянського району, який витягнув з крижаної води трьох людей!
«Дядю, врятуйте мене, я жити хочу!»
Село, хоч і не мале, але коли щось трапляється, то новини швидко долітають від хати до хати. А тому, коли Андрійко провалився і почав кликати на допомогу, через декілька хвилин його почула учениця 7 класу Юля Кухарук. Вона, як-то кажуть, і підняла все село на ноги… Коли ж на ставок прибіг місцевий фермер Степан Юрчак, у воді, окрім хлопчика, були ще двоє односельчан! «Прибігаю, бачу: людей вже купа, - згадує Степан Степанович. – Дивлюся на кригу, один там, інший там… Всі щось кричать. А в мене перед очима якась стіна, нікого з людей не бачу. Лише помітив, що якась камера до колеса лежала поруч. Я швидко її взяв, кинув у ставок, заскочив на неї, і проломився під лід… Але то таке, адже камера була, і я швидко на неї ліг та почав пересуватися до тих, хто вже був у воді. Олексій Суров, теж з нашого села, вже почав витягувати хлопчика, але під ним крига проламалася, і він теж опинився в воді. То я, насамперед, витягнув його, і кажу: «Ти йди на берег, бо важкий, а я легший, то буду тягнути малого». Мені механік зі спиртзаводу кинув мотузку, нею я витягнув Сурова. А потім вже обв’язав мотузкою цього хлопчика. Довелося ще одного витягувати, який біг на допомогу, але метрів за п’ятдесят теж проломився. Ось і все». Переодягнувшись вдома, Степан Юрчак пішов на роботу. «Найголовніше, що дитину врятували, – каже пан Юрчак. – А ще в цей день в батька цього хлопчика був день народження. Ото б було... Рятуючи чужу дитину та односельчан, Степан Степанович навіть і не думав про своїх чотирьох, найменшому з яких два роки, та онука. «Та про кого я міг тоді думати? Я нічого перед собою не бачив, схопив ту камеру і «вперед», до бою. А якби на місці цього хлопчика була моя дитина?.. Пригадую, я його за комір схопив, коли той почав занурюватися, а він мені каже: «Дядю, врятуйте мене, я жити хочу». «Зараз, синулю, зараз», – заспокоїв я. Був переконаний, що врятую, бо був на камері», – згадує рятівник, який свій вчинок не вважає якимось героїчним. «Приїжджав якийсь генерал з МНС, казав, що, може, мені ордена дадуть, – каже Степан Юрчак. – То я йому кажу: «Навіщо мені той орден, краще б з кредитом допомогли, я ж фермер, мені б трактора чи комбайна купити». Зараз же самі знаєте, як з цими кредитами…»
«Я більше так не буду»
Андрій Марковський, який не вміє плавати, пробув у воді близько 30 хвилин! «Я намагався триматися за кригу, кликав на допомогу, і мене побачила Юля Кухарук, – каже хлопчик. – А ось дядька на камері навіть не бачив. Але добре, що він мене врятував, бо я дуже злякався. Зараз навіть нічого не пам’ятаю, думав, що я біля берега, а виявилося, що посередині ставка». Ніна Чумак, класний керівник Андрія, каже, в школі постійно проводять бесіди з учнями, що виходити взимку на став не можна. «У нас навіть є журнал, в якому діти розписуються, – розповідає Ніна Тимофіївна. – Але бачите, як вийшло… Добре, що все так закінчилося. Це ж, напевне, один щасливий випадок з тисячі! Кажуть, що Андрію допомогла куртка, яка надулася і тримала його на воді. Це він спочатку щось кричав, а потім навіть і цього не міг робити, лише пищав. І навіть, дякувати Богу, не захворів. Він вже на другий день хотів до школи, але я сказала йому, щоб побув декілька днів вдома. І ви запитайте дітей, скільки разів я їм розповідала, що на кригу небезпечно виходити…» «А ви ходите через ставок?» – запитав кореспондент «Є Поділля» учнів 4 класу Маниковецької загальноосвітньої школи, що в Деражнянському районі. «Ні!» – запевнили діти. Ну, а Андрійко пообіцяв, що більше теж ніколи не ходитиме по кризі…
До речі, декілька років тому взимку на цьому ставку втопилися чоловік із дружиною.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: