Без права на помилку

Звучить команда: «Усі в укриття». Офіцер крутить ручку динамо-машини. Доповідає про готовність. Отримує команду на підрив. Натискає копку. За мить до нас долинає звук вибуху.
«Це протипіхотна міна фугасної дії, – пояснює заступник начальника Центру розмінування, що дислокується у Кам’янці-Подільському В’ячеслав Журба. – Її тротиловий еквівалент дорівнює 200 грамів тротилу. У цієї міни осколків немає. Однак потужність вибуху достатня, аби людині відірвати ногу по коліно. Якщо потерпілому своєчасно не надати медичну допомогу, він помре від больового шоку».
Міну поклали під правий військовий черевик манекена. Вибухом  манекен розірвало на дві частини. Одну половину відкинуло метрів на п’ять. Іншу вдвічі далі. Лівого солдатського черевика знайшли метрів за п’ятнадцять. Пошуки правого успіхом не увінчалися.
«А ви його і не знайдете, – каже один з офіцерів. – Його розірвало на дрантя. Ось погляньте. – Підносить з землі шматок чогось темного. – Це лише частина підошви».
У такий спосіб у навчальному центрі проводяться заняття з особовим складом груп розмінування. Цьогоріч тут навчаються офіцери і контрактники сухопутних, повітряних і морських Збройних Сил України. А також двоє представників таджицького центру по мінних питаннях.
«На першому етапі ми надаємо теоретичні знання, – розповідає начальник Центру розмінування Сергій Зубаревський. – Перша медична допомога при пораненнях, розкриваємо юридичні питання. На другому етапі військові отримують знання по виявленню і знищенню вибухонебезпечних предметів. І останнє – отримання практичних навичок. Ось для цього ми і проводимо вибухи, демонструючи наслідки. Аби сапери знали, до чого може призвести помилка».
Інша демонстрація відбувалася на протипіхотній міні «МОН-50». Її аналоги донині є на озброєнні у багатьох країнах світу, у тому числі і в США. Осколочна міна направленої дії застосовувалася і в Афганістані. Розліт осколків до 50 метрів. Після вибуху офіцер демонструє мішені, зрешечені осколками.
«Після закінченна школи я пішов на службу  за контрактом, – каже 21-річний Іван Макулюченко з Черкас. Хлопець ходить з металошукачем, котрий починає пищати. Сапер виявив учбову міну. – Спочатку я не думав, що піду у сапери. А потім… А потім було страшно. Батьки не відмовляли мене. Це моє перше завдання. Я намагаюся ховати страх глибоко у собі».
Є у центрі і пси-розмінувальники. «Основне завдання собак мінно-розшукової служби знаходити вибухонебезпечні предмети, – розповідає командир відділу Володимир Чорний. – За штатом у нас 20 собак. Дресирування триває півроку. У нас чимало собак були в Іраку і в Ірані. Апетит у них гарний. Щодня кожна собака з’їдає 5 літрів їжі».
Прапорщик Вадим Васільцов зі своїм семирічним підопічним Рексом у 2007-2008 роках побував в Іраку. Собака спеціалізується на дослідженні багажу на вибухонебезпечні предмети. З шести валіз Рекс за кілька секунд знаходить той, у котрому є вибухівка. Інші собаки відшукують міни у полі, і сідаючи поряд, дають знак господарю.  
«Загалом за 9 років роботи нашого центру підготовку пройшли понад тисячі військовослужбовців, – каже командир Центру розмінування Сергій Зубаревський. – За цей час на території України і у миротворчих місіях було знешкоджено понад 10 тисяч боєприпасів».
Нині в Україні діє близько 60 груп розмінування. Аби не втратити досвіду, кожна з них повинна проходити перепідготовку. А Кам’янець-Подільський Центр розмінування – єдиний в Україні.