Одинадцятикласниця народила у туалеті

Пологи 17-річної Галини з села Ліщани на Ізяславщині всіх просто шокували. Про вагітність дівчини не знав ніхто. Ані близькі, ані вчителі. Не відали про це навіть найближчі подруги. Про свою вагітність Галина сама дізналася лише за кілька тижнів до пологів.

«Вона не знала, що робити»
«Прибігли до мене люди і кажуть, що Галя народила, – розповідає лікар-терапевт Андрій Андрусенко. Незважаючи на свій поважний вік (чоловік розміняв восьмий десяток літ) він і донині працює у Ліщанській сільській амбулаторії. – За свій вік де тільки не доводилося приймати пологи. І на возі, і в болоті. У Галі перші пологи. Вона ще не знала, що й до чого. Захотіла в туалет. Зайшла, а в неї там відійшли води. Вона постелила якусь кофтинку. Там і народила».
Перед самими пологами Галина викликала карету швидкої допомоги. Аби не привертати зайвої уваги, «швидку» викликала у центр села, до магазину. Туди ж вийшла і сама. Але лікарів так і не дочекалася. Забігла в туалет, де і народила. А карета швидкої допомоги, так і не дочекавшись породіллі, поїхала назад у район.
«Я дивлюся, під вікнами стоїть «швидка», – розповідає продавець магазину Валентина Лисай. – Лікарі заходять до мене і питають: «Де в нас живе така-то. У неї зараз розпочнуться перейми». Я кажу, що такої жінки в нас немає. Під таким прізвищем є дівчинка з 11 класу. Але ж ніхто не знав, що вона вагітна. Лікарі подумали, що це хтось пожартував. Тож і поїхали назад ні з чим».
Усього за кілька хвилин по тому до магазину прибігла перелякана породілля. Дівчина намагалася пояснити, що вона тільки що народила, а немовля впало до вигрібної ями.
«Прибігла, руки в крові, – каже місцевий мешканець Михайло. – Вся трясеться. Ми з хлопцями туди. Аби дістати дитину, вперлися, та й перекинули ту будку. Дівчата з магазину взяли її на руки. Обтерли. В щось загорнули і понесли до сільради».
З Ліщанської сільської ради карету швидкої допомоги викликали вдруге. Після шести днів перебування у пологовому будинку молоду матір разом з дитиною виписали додому.

«Галя доглядає за двома братами і дядьком»
«Про вагітність Галини не знав ніхто, – каже директор Ліщанської школи Борис Колоднюк. – А восьмого березня вона вела шкільний вечір. Була одягнена у сукню. І ніхто нічого не помітив. Просто дівчинка трохи в тілі. Нині вона живе разом з дядьком і двома братами. Батьки на заробітках у Росії».
Галина народилася у селі Ліщани, але батьки майже одразу забрали доньку до Росії. Згодом повернулися, аби залишити Галину з бабусею. З першого класу дівчинка зростала без батьків, котрі працюють на маяку на Кольському півострові. Тож до доньки і двох синів мали змогу навідуватися раз у рік. Грошові перекази не могли замінити батьківського тепла. А минулого року померла бабуся. Усю жіночу роботу взяла на себе Галина, котра обходила не лише двох молодших, але й дядька. Нещодавно останній привів до хати жінку, у котрої двоє малолітніх дітей.
«Галя завжди була активною дівчинкою, – каже заступник директора з виховної роботи Світлана Москалюк. – Добре навчалася. А того дня, коли народила, вона була у школі. Пробула на двох уроках. А далі відпросилася у класного керівника додому. Сказала, що у неї болить живіт».
Тому, як вона могла приховати свою вагітність, дивуються навіть однокласниці і, водночас, найкращі подруги. Аня та Юля Іванюки дружать з Галиною з першого класу. До того ж, дівчатка є породіллі троюрідними сестрами.
«Ми самі шоковані, – каже Аня Іванюк. – Галя завжди була така весела. По ній не скажеш, що вона була вагітною. Ніколи не була скритною. Але, як вона могла все приховувати, ми й самі не знаємо».
«А я що знаю, – каже дядько Галини Сергій Шимчук. – Вранці встала, светр одягнула, та й до школи. А я що, до неї придивлявся...»
Важко у це повірити, але Галина твердить, що і сама дізналася про свою вагітність лише за кілька тижнів до пологів. А згодом соромилася і, водночас, боялася комусь про це розповісти.
«Я цілий день у школі спокійно висиджувала, – розповідає Галина. – Мене ніколи не нудило. Ніколи живіт не болів. Приходила додому, поралася по господарству до пізнього вечора. А вже коли дізналася, боялася комусь розпо-вісти. А з батьком дитини, Андрієм, ми познайомилися минулого літа. Він до нас з сусіднього села приїжджав на дискотеку».

«Я дуже люблю свою донечку»
Галина планує закінчити одинадцятий клас. Вчителі кажуть, що допустять молоду матір до незалежного тестування. Дівчина має бажання вчити предмети самостійно. Вчителі, як і однокласники, кажуть, що допоможуть їй у навчанні.
«Буду годувати груддю, поки є молоко, – твердить Галина. – Я дуже люблю свою донечку. Вона така гарна! Коли спить, така серйозна, а потім посміхається. Дуже гарно позіхає. Я нікому її не віддам. Мені з нею зовсім не важко».
Після закінчення школи Галина планує вступити до вищого навчального закладу за фахом менеджер або психолог.
Лікарі твердять, що дитина народилася здоровою, вагою три кілограми та вісімдесят грамів і зростом п’ятдесят три сантиметри. Дівчинку назвали Софійкою. За 7 днів після народження дитина прибавила у вазі. Нині Софійка знаходиться на обліку в Ліщанській дільничній амбулаторії.
«Андрій забирав мене з пологового будинку, – каже Галина про 16-річного батька Софійки. – Він добрий. Без шкідливих звичок. А ще обіцяв одружитися».