ye-logo.v1.2

Двоє озброєних нападників вдерлися до квартири 15-річної кам’янчанки

Суспільство 1431

Батьки потерпілих вважають, що один з підозрюваних у збройному нападі не понесе покарання, оскільки його батько працює міліціонером,

“О восьмій ранку я збиралася на навчання, – розповідає кам’янчанка Настя Сінько. – Лише вийшла за двері, як мене вдарили в обличчя. Напевно, втратила свідомість, бо отямилася вже у квартирі. Двоє невідомих у масках, рукавичках та з пістолетами завели мене у кімнату. Все відбувалося, немов не зі мною. Як у кіно. Спочатку навіть подумала, що це чийсь жарт”.
Але 15-річна дівчина швидко зрозуміла, що все відбувається насправді. Один із нападників витягнув пістолет та, помахавши перед обличчям Насті, почав вимагати гроші.
“Один із них почав ритися по шафах, а інший тримав мене за руки та прикривав долонею рот, – розповідає Настя. – Вони називали мене по імені. Казали, що Діма говорив про якісь гроші. Я чомусь одразу здогадалася, що Дмитро – це мій колишній хлопець, з котрим ми нещодавно розійшлися. Я мусила віддати їм усі гроші”.
Однак дві тисячі гривень не вдовольнили нападників. Аж ніяк не на стільки грошей, як з’ясується згодом, вони розраховували. Втративши терпіння, один з молодиків почав кричати: “Як таку суму можна було потратити за такий час?” Під погрозами Насті довелося віддати ювелірні вироби. Але і на тому нападники не заспокоїлися. Один дістав шприц з коричневою рідиною, та, зв’язавши Насті руки, закотив їй рукав.
В цей час у двері постукали. 17-річна Анастасія зайшла до подруги, аби разом піти на навчання.
“Я подзвонила у двері, але ніхто не відчинив, – каже Анастасія. – Лише вийшла з будинку, як мені зателефонувала Настя. Сказала, щоб я повернулася. Голос у неї був збуджений, але я не надала цьому значення. Думала, що вона поспішає на навчання. Повернулася до квартири”.
Двері відчинив незнайомець у масці. Він вдарив Анастасію в обличчя, від чого вона впала та, вдарившись головою об підлогу, на мить втратила свідомість. Нападник наполовину затягнув її до квартири і почав бити жертву руками і ногами.
“Спочатку я навіть не кричала, – каже Анастасія. – Бо не розуміла, що коїться. Але коли він почав мене затягувати до квартири, дуже злякалася. Десь на підсвідомому рівні зрозуміла, що коли він затягне мене всередину, прийде кінець”.
Невідомо, чим би все скінчилося, якби на шум двері не відчинила сусідка. Один з нападників вдарив жінку в обличчя. Цих кілька секунд Анастасії було достатньо, аби підвестися та забігти у квартиру до жінки, котра зачинила двері, та викликала міліцію. А нападники накивали п’ятами.

Підозрюваним у нападі виявився один з приятелів дівчини
Згодом, трохи оговтавшись, в одному з нападників Настя впізнала свого приятеля. Він часто підвозив колишнього її хлопця Дмитра на автомобілі.
“У нього щетина росла майже біля самих очей, – каже Настя. – Через маску це було добре видно. І очі у нього були світло-синього кольору. Та й його голос я чудово знала”.
Ця інформація дозволила затримати одного підозрюваного.
“За кілька годин ми затримали одного з підозрюваних, – каже слідчий Кам’янець-Подільського міського відділу міліції Андрій Новіцький. – Вони вже встигли витратити частину коштів та спалити взуття, маски та рукавички. Затриманий розповів про свого приятеля: Павло на прізвисько “Америка”. Згодом затримали і його. Ним виявився раніше судимий за розбійницькі напади 28-річний Павло. А щодо іншого затриманого, Віталія, у мене виникли сумніви в адекватності його поведінки. Він казав, що часто звертався до лікарів з приводу свого психічного здоров’я. У медичній картці були відповідні записи. Тож я направив його на примусове обстеження”.
У психіатричній лікарні Віталій пробув понад два місяці. Його визнали частково осудним. Хоча хлопець закінчив один із вищих навчальних закладів і заочно навчався в іншому. Мав водійське посвідчення. А головне, у районного психіатра на обліку хлопець не стояв.
“Я знаю батька цього хлопця, тож іноді консультував його сина, – каже лікар-психіатр центральної райлікарні Віктор Войцехівський. – Знаю, що в ранньому шкільному віці хлопець переніс запалення середнього вуха, тобто скроневої частини мозку. Я не виключаю, що у нього могли бути певні розлади психіки. Але на обліку він у мене не стояв, хоча звертався по допомогу декілька разів на рік. Він лікувався у невролога. Нагадаю, що з діагнозом “частково осудний” людина не звільняється від кримінальної відповідальності. А коли Віталій був в мене востаннє, я вже не пам’ятаю”.
А ось викладачі не помітили у Віталія будь-яких відхилень. Більш того, згідно з медичною довідкою, наданою при вступі до вузу, у числі інших лікарів стоїть підпис психіатра: “Здоровий”.

Наступного дня після журналістського розслідування прокуратура витребувала справу з суду
“За період навчання ніяких проблем з Віталієм не виникало, – розповідає методист філії національного державного університету Державної податкової служби України Лілія Горюк, де навчається хлопець (на останню сесію він не з’явився, тож за місцем проживання направили відповідний запит, але відрахувати студента можуть лише в кінці сесії, якщо за неї є фінансова заборгованість або “хвости”). – На нього не було нарікань ні від викладачів, ні від студентів. Прийде, привітається. Вчився посередньо. Ніяких психічних відхилень ніхто не помічав. До того ж, він працював юристом”.
Віталій та його приятель Павло нині перебувають у слідчому ізоляторі. Вони обидвоє визнали свою вину. Але батьки потерпілих вважають, що діагноз про психічний стан Віталія є сфабрикованим.
“Зі мною зустрічався батько Віталія, – каже мати потерпілої Насті Сінько Анжеліка. – Він повернув мені гроші (як мате-ріальну шкоду) і запропонував моральної шкоди п’ять тисяч гривень. Я не погодилася. У дитини шок. Вона боїться вийти на коридор. Погано спить. Ми вже відходили 10 сеансів до психолога. Коли я ознайомлювалася з матеріалами справи, то бачила, що по медкартці останній раз Віталій звертався до психіатра за 2 місяці до нападу. Я вважаю, що ці записи зроблені заднім числом. І взагалі, діагноз є сфабрикованим”.
“Я перша прибігла до доньки, – розповідає мати потерпілої Анастасії Пазенюк Наталія. – Дівчата були у стресовому стані. Всі в синцях. Не могли пояснити, що сталося. Зараз всього бояться. Я вважаю, що батько одного з нападників, котрий працює у Хмельницькому відділі по боротьбі з організованою злочинністю робить все можливе, аби його син вийшов сухим з води”.
За словами завідувача кафедри соціальної педагогіки та практичної психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Огієнка Людмили Мельник, дівчатка звернулися до неї близько трьох місяців тому зі постравматичним синдромом, страхом, плаксивістю. Після сеансів симптоми зменшилися, однак, як травма вплине на подальше їх життя - можна лише здогадуватися.
Ані батько Віталія, ані його адвокат не захотіли поспілкуватися з журналістом. Дружина Вікторія розповіла, що сама не знає, як це сталося. Вони разом мешкають понад п’ять років, і нічого подібного за чоловіком не помічала. Можливо, він це вчинив через фінансові проблеми, і вплив на нього приятеля, котрий був раніше засуджений.
Заступник прокурора Кам’янець-Подільського району Юрій Мантуляк розповів, що справа до прокуратури надійшла 25 березня. Того ж таки дня, після ознайомлення, він відправив її до суду.
Як розповів адвокат потерпілих Андрій Мельник, наступного дня після журналістського розслідування він звернувся до суду для детального ознайомлення з матеріалами справи. Там йому повідомили, що прокуратура витребувала справу з суду.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую