У житловому секторі Волочиська працює склад будівельних матеріалів

У Волочиську на вулиці Незалежності вже понад рік працює склад будівельних матеріалів. З ранку до вечора десятки вантажівок з причепами заїжджають на його територію. Постійно працюють два навантажувачі, скидаючи кількатонні вантажі. Від цього в навколишніх хатах потріскали стелі і стіни.
Але то були квіточки. Кілька місяців тому на складі почали розфасовувати цемент. Навколишні кілька десятків обійсть вкрила пилюка. Люди задихаються і хворіють. Місцеві називають склад газовою камерою. Численні звертання до влади не дали жодних результатів.        

«Обіцянки залишились обіцянками»
«Колись на цьому місці було подвір’я, - розповідає Лідія Недзельська. Жінка разом з сім’єю мешкає навпроти будівельного складу. - Його викупили і здають в оренду. Він же зовсім не пристосований до складів. Будматеріали зберігаються під навісним покриттям. Ми зверталися до місцевої мерії і в районну держадміністрацію. Там нас запевнили, що нічого будувати не будуть. Всі обіцянки залишилися на словах. Тут такі машини заїжджають, як вагони. Я коли стою на городі, то аж земля рухається. Минулого року зробила в  хаті ремонт. Подивіться, усі стіни і стеля в тріщинах. Хата просто на очах розсувається. Ще завалить нас усіх».
За останні кілька місяців стан здоров’я людей, які живуть навколо складу, різко погіршився. Онук Лідії Недзельської 8-річний Сашко постійно скаржиться на нудоту. У дитини на обличчі утворилася гулька. В доньки Лідії також з’явилася гулька. Жінка боїться йти до лікарні, аби не підтвердився страшний діагноз.
«В мене за останніх півроку двічі було запалення легенів, – каже  Олександр Недзельський. – За кілька місяців випало вісім зубів. А інші рухаються так, що навіть немає до чого вчепити протез. У жінки також випадають зуби. Дитина, і всі ми, не виходимо з лікарень. Дільнична лікарка каже, що у нас захворювання дихальних шляхів. Нині ще нічого, а от коли спека і цемент фасують…»
Того дня цементу не розвантажували. Стояла прохолодна погода, пішов дощ. Однак очі все одно починали сльозитися, хотілося кашляти, а провівши серветкою по обличчю – витер немало пилу.
«Все, що вони зробили після наших звернень, це поставили вищого паркана, щоб ми не бачили, що там робиться, – розповідає Надія Суха. Жінка мешкає поряд будівельним складом. – Вони там працюють з восьмої ранку до сьомої вечора. А буває, і пізніше. Як скидають кількатонні касети з шифером, то в мене хата ходором ходить. В кожній кімнаті тріщини. А як фасують цемент, то така пилюка, що дихати неможливо».
Єдине, чого досягли мешканці навколишніх будинків – це заборона Волочиської санепідемстанції. Там пишуть, що не можна заїжджати вантажівками. Однак заборона залишилася на папері. А вантажівки як заїжджали, так і заїжджають. А за рік природоохоронна прокуратура скасувала рішення санстанції. Мовляв, вантажі будуть завозитися малогабаритним транспортом, а більше порушень не виявлено.  

Порятунок потопаючого – справа рук...
Втративши усіляку надію на порятунок, місцеві мешканці намагалися не пустити вантажівки на територію будівельних складів. 
«Десь в середині травня, я з Надею і ще кількома людьми вирішили не пускати вантажівки на територію, – каже Лідія Недзельська. – Взяли постанову санстанції і перекрили дорогу. То робітники складу підійшли ззаду і мене винесли звідти. Аж халат на голову задерся».
Нині санстанція вже не бачить порушень. Тож місцеві мешканці у приватному порядку вирішили замовити обстеження шумів, грунтів, води та повітря.
«Обстеження нам погодилися зробити лише у Підволочиську, але з тією умовою, що офіційної довідки нам ніхто не дасть, – розповідає Володимир Сухий. – Усі показники перевищують норму в десятки і сотні разів. А у Волочиській санстанції кажуть, що все в нормі. Воду з криниці ми не вживаємо. Вона смердить аміаком. Навіть прати нею не наважуємося. А головний санітарний лікар Волочиська каже, що ми кидаємо до криниці псів і котів».
Орендар приміщення складів Наталя Попова вважає, що не робить нічого протизаконного. Всі документи у неї в порядку. Жінка твердить, що не вижене п’ять робітників на вулицю, аби декільком людям зробити добре. До того ж їй і її напарниці потрібно платити кредит.
Коментарів у Волочиській санстанції отримати не вдалося. Головний лікар був у відгулі, а начальник відповідного відділу здавав незалежне тестування, аби вступити до вузу. Не вдалося поспілкуватися і з мером Волочиська. Галина Чорна порадила журналістові записатися на прийом, бо зараз у неї немає часу.
А тим часом Валерія Недзельського постійно спиняють даішники. Через пил у чоловіка сльозяться та червоніють очі. А міліціянти кажуть, що чоловік пив. 
«Я за німців такого не бачила, - бідкається Катерина Гойдун. - Поставили нам тут газову камеру. Редиску, кріп, петрушку, цибулю, взагалі городину їсти неможливо. Вона вся зацементована, і дустом смердить. До мене онучка приїхала, щоб доглядати. Почала хворіти. Каже, що задихається. І поїхала. А їм що, головне, аби кишені набити. А те, що людей травлять, кому до того є діло?!»