ye-logo.v1.2
21 Вересня, 2020

Гоноровий мажорик Буч

Суспільство 1323
Фото: автора.

Сорокакілограмовий боксер, в жилах якого тече колоритна кров, має знатний родовід, а до Хмельницького приїхав аж з Полтави.

 Його предки мешкають у різних куточках світу: Америці, Німеччині, Росії. Майбутні господарі „познайомилися” з ним в Інтернеті. Маленький цуцик припав Мельничукам до душі з першого погляду, тому за тридев'ять земель вирушили за ним не вагаючись. Коли Буча привезли до нової домівки, йому було лише два місяці. Він був схожий на маленького плюшевого ведмедика, і кожен хотів цуценя попестити. Зараз, коли йому вже два роки, це бажання, все одно, не зникло.
У двокімнатній квартирі боксер має свій куточок, де у нього власні ковдри і простирадла. Їх хазяї перуть, принайм-ні, двічі в тиждень. Взимку, аби собака не мерз, для нього придбали спеціаль-ний собачий комбінезон. Коли Буча вперше в нього одягнули, він одразу посоліднішав і навіть трохи зазнався, ходив увесь такий гоноровий.

„Це наш маленький мажорик, – роз-повідає Аліса Мельничук. – Спершу він дуже вередував, не упускаючи жодної нагоди погризти чиїсь черевики...
Найбільше Буч любить чоловіка. Коли усі на роботі, пес, сумуючи, витягає звідкілясь саме його речі і, лягаючи на них, терпляче чекає „тата” із заробітків.

Якось ми усією сім'єю збиралися на дачу (Буч обожнює такі поїздки), але надворі була спека і брати його з собою ми не ризикнули. Як він тоді образився!  Опустив голову, понурив погляд і ні на що не реагував. А потім ще й помстився! Тож, повертаємося ми з дачі, а пес чомусь нас не зустрічає, як завжди, неначе вже десь накапостив... Заходимо, а Буч якимось чином прокрався на балкон і, порозгризавши усю капусту, що там зберігалася, порозкидав її по усій кімнаті. Іноді з ним таке трапляється, проте наш Буч дуже слухняний і розуміє все з півслова. Якщо хоче на вулицю, то бере у зуби повідок і дивиться пильно в очі, аби хутчіше кидали все і йшли з ним гуляти. А під час прогулянки за першою ж командою прибігає”.

Якось у дитинстві, коли він був ще грайливим беззахисним собачам, на нього накинулася доросла вівчарка й виваляла „плюшевого ведмедика” в тра-ві. З тих пір Буч їх недолюблює. Єдині дві вівчарки у його житті, які корис-туються прихильністю та повагою – Алтай та Амур. З ними товаришує з дитинства. Їх разом вигулюють госпо-дарі, разом вони ганяють біля річки голубів. Після кожної прогулянки на Буча чекають ванні процедури. Беручи боксера на руки, господар несе його до ванної кімнати – купатися. А, якщо з ним гуляла донька Тоня, або пані Аліса, то на собаку чекає миття у тазику, і пес про це знає. Він сам ставить туди лапки і з задоволенням гарцює ними у воді.




Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую