Захоплення – лимони, гранати, ківі та банани

Квартира Лобових більше нагадує екзотичний сад, ніж міське житло у багатоповерховому будинку. На підвіконнях, столах чи просто підвішені на стінах у горщиках буяють зеленню вазони. Ліля безмежно кохається в них. Постійно поповнює свою колекцію новими видами, які купує на базарі, в спеціалізованих магазинах чи обмінює у когось із знайомих або друзів.

Його величність лимон
Та, мабуть, найголовнішими атрибутами цього екзотичного саду є цитрусові, вирощуванням яких займається її чоловік Валерій. Він з гордістю демонструє лимон, що росте у величезному горщику на заскленому балконі. За вікном лютує хурделиця і потріскують січневі морози, а на невеличкому, висотою трохи більше метра і таким же діаметром, кущоподібному дереві набираються жовтизни величезні зелені плоди.
– Цього року їх вісім штук вродило, хоча зав’язі було багато. Лимон – це така рослина, яка на генетичному рівні ніби відчуває, скільки може плодів «потягнути» до повного дозрівання, – пояснює господар помешкання і демонструє п’ятдесятисантиметрову гілочку, на якій нараховується більше сотні бутонів, що згодом перетворяться у красиві білі квіти. Запах ефірної олії від них буде розноситися по всій квартирі.
Таке незвичне захоплення Валерія Лобова почалося сім років тому. Одного разу з воїнами-афганцями, на запрошення яких відпочивав у Києві, відвідали виставку досягнень народного господарства України. У павільйоні екзотичних рослин йому дуже сподобався кімнатний лимон. Придбав паросток, привіз додому і посадив.
– Мене зацікавило, чи зможуть екзотичні рослини прижитися в умовах міської квартири. Спочатку хотів зайнятися вирощуванням лимонів на науковому рівні. Але коли почав читати спеціальну літературу, то дійшов висновку, що способи розведення та догляду кожним автором описуються по-різному. Відтак вирішив розробити власну методику, яка б дозволяла при найменших затратах отримувати максимально високу врожайність, – говорить пан Валерій.
Дерево лимона у нього одне. Родить уже чотири роки поспіль. Плоди в декілька разів більші від заморських, якими переповнені полиці магазинів та базарних кіосків. Важать до 400-500 грамів. А одного року справжній велетень вродив. Потягнув аж 878 грамів. Продавці магазину, де зважував плід, ніяк не могли зрозуміти, що це приніс чоловік.
– За формою ніби лимон, а за розміром як диня, – дивувалися.
Загалом, біологи скептично ставляться до таких плодів-рекордсменів і переконують, що секрет у сорті лимону. Цей сорт має назву Павловський, для якого характерні великі плоди. Нічого дивовижного і надприродного в цьому немає, це заслуга селекціонерів, які свого часу вивели такий досить плодовитий і стійкий сорт. Водночас біологи зізнаються, без пильної уваги і дбайливого догляду навіть найкращий сорт не буде приносити плодів. Адже лимони дуже вибагливі рослини. Для них основне, аби було світло і відповідна температура. Не витримують прямих сонячних променів у літню спеку.
– А ще треба правильно сформувати крону, обрізати, аби pic не вгору, а пускав бокові пагони, – уточнює мій співрозмовник.
Його методика догляду за лимоном дуже проста. Поливає рослини відстояною водою кімнатної температури. Підживлює раз на два місяці добривом для цитрусових, яке купує в агромагазині, хоча в спеціалізованій літературі рекомендують робити це двічі на місяць. Обов’язково обрізує хворі гілки. Землю в ринці міняє раз в 3-4 роки. Звичайний городній чи польовий ґрунт не годиться. Змішує землю з-під ялини, з кротовин та ґрунтосуміш, куплену в магазині. Якихось певних пропорцій не дотримується.
– Землю обов’язково треба міняти, бо вона збіднюється на поживні речовини. Роблю це навесні. Після того лимон починає рости інтенсивніше. Я б не радив висаджувати на літо у відкритий ґрунт, як рекомендують автори ряду книг та статей. Тоді виникає більша ймовірність, що рослина може заразитися хворобами, – пояснює любитель цитрусових.
Вирощування лимона приносить Валерію не тільки естетичне задоволення, а й практичну користь. Летючі речовини, що «викидає» рослина, справляють позитивний вплив на здоров’я, підвищують опірну здатність організму всіх мешканців квартири, а плоди є цінним джерелом вітамінів та мінералів.
Та, мабуть, найбільша радість для нього – вдячність людей, яким свого часу дарував пагінці лимона.
– За 7 років я його добряче «обскубав». Щороку, як з троянди, відщипую по декілька пагінців довжиною 5-10 сантиметрів, висаджую у зрізані півтора літрові пластикові пляшки заповнені ґрунтом і накриваю. Вони там формують власний мікроклімат. Відкриваю лише з появою листочків. Коли переконаюся, що рослини прижилися, роздаю друзям, знайомим не тільки з Красилова, а й хмельничанам. Часто зустрічаюся з ними, даю поради, як краще доглядати за лимонами, – продовжує розповідь Валерій.

Квартира – як рай
Після того, як розробив і перевірив на практиці власні методи розведення лимонів, вирішив зайнятися вирощуванням інших цитрусових.
– Під час служби в Афганістані мені дуже подобалися квітучі плантації гранатів. Тому й придбав пагінець, з якого сформував кущ висотою більше тридцяти сантиметрів. Доглядаю також за власною методикою, бо переконаний, що найбільше все пізнається на особистому досвіді. Торік зібрав перші плоди. А ось знову цвіте, – із задоволенням показує невеличку рослину.
Згодом приносить з сусідньої кімнати дві зрізані пластикові пляшки, в яких зеленіють невеличкі рослинки банана і ківі. Незабаром господар пересадить їх у більший посуд, і вони також будуть плодоносити.
– Наступним етапом моїх експериментів стануть мандарини та апельсини. Хочу перетворити квартиру у справжній райський куточок, – на такій оптимістичній ноті завершує свою розповідь мій співрозмовник.