Красилів був єврейським містечком

У спілкуванні зі старожилами Красилова ще й досі можна почути розповіді про цілі єврейські родини, які згодом емігрували за кордон. Історія цієї общини досконало не досліджена, хоча достеменно відомо, що євреї свого часу справили неабиякий вплив на соціальний та економічний розвиток міста над Случем.
Існують припущення, що євреї у Красилові з’явилися на межі XVI та XVII століть, але всі були знищені козаками Богдана Хмельницького. Відродилося єврейське життя у першій половині XVIIІ століття. А наприкінці цього ж століття споруджена велика кам’яна синагога. За ревізією 1847 року «Красилівське єврейське товариство» складалося із 1737 душ. А в 1897 році тут нараховувалося 2563 євреї, що складало близько сорока відсотків від загальної чисельності населення.
За дослідженнями члена красилівського єврейського земляцтва із Санкт-Петербурга Е.Шейнмана, в 1913 році тут існувала велика синагога і чотири молитовних будинки, єврейська школа і приватне жіноче училище, приватна бібліотека Йосипа-Бер Ланда.
Серед євреїв-ремісників були закрійники, шевці, заготівельники шкіри, чоботарі, покрівельники, бляхарі, столяри, ковалі та слюсарі. Бідні вдови і багатодітні дрібні торговці, як правило, залежали від благодійної допомоги общини. Про таких казали, що вони «і сірника заради економії розщеплювали на чотири частини». Але були й досить заможні люди – орендарі парових машин, млинів і каменоломень, лісопромисловці, оптові торговці.
Деякі з них закупили частки володінь останніх землевласників Сапег-Чорбів. Одна з половин такого великого господарства належала Давиду Шейнману, а інша – пану Познанському.
«На «єврейській» половині стояли два довгі одноповерхові будинки. Один із них Давид Шейнман здавав під земську лікарню. У прибудові була маслобійня, в дворі великий корівник, де утримувалося близько двохсот корів, яких господар, а згодом і його старші сини купували виснаженими у Вітебській, Полоцькій, Смоленській губерніях і відгодовували на продаж. Була також сушарка фруктів – врожаї яблук і слив інколи сягали сотень пудів», – пригадує внук Давида Шейнмана.
Революція, період смути і братовбивства принесли мешканцям Красилова багато бід і повне зубожіння. Регулярно проводилися реквізиції коней, великої рогатої худоби, возів. Війна принесла інфляцію, великий ріст цін. Після 1917 року інтервенти (німці, угорці, поляки) і банди, а також червоні бригади займалися не стільки реквізиціями, як звичайним грабежем. Земля заросла бур’янами, не залишилося худоби. У результаті погромів, терору чисельність населення Красилова різко скоротилася: одні загинули, інші – емігрували. Зупинилося цукрове виробництво, емігрувало багато красилівських поляків. Ввели комендантську годину, заборонили збори.
І лише в 1921 році життя почало відновлюватися. НЕП ознаменувався незначним пожвавленням стану місцевої економіки. Підприємливі євреї запустили в роботу парові млини, маслобійні, шкіряне виробництво, відновили торгівлю. У єврейській школі з’явився перший радіоприймач. Відродження економіки супроводжувалося великими податками. А згодом розпочалися арешти для реквізиції золота та інших накопичень у потенційних власників.
У двадцятих роках ще можна було емігрувати, і багато євреїв, які передбачали наступні біди, зуміли виїхати на Захід. НЕП завершився повною націоналізацією майстерень, млинів, земельних ділянок тощо.
Однак у першій половині 20-х років єврейське життя в Красилові ще вирувало. Функціонували синагоги, хедери, сіоністські гуртки. А вже наприкінці десятиліття велику синагогу розібрали як «непотрібну», і з її цегли спорудили перший у містечку двоповерховий будинок, у якому поселили партійних функціонерів.