Віктора Крижанівського засипало у криниці

Як ми писали в газеті «Є Поділля» від 15 липня 2010 року № 28, ця пригода трапилася у Красилові. Рідні і близькі 24-річного Віктора Крижанівського, котрого засипало на п’ятиметровій глибині не можуть оговтатися донині. МНСники кажуть, що хлопець народився у сорочці.
Нещодавно у центрі міста збудували новий магазин. Його підвал постійно затоплювали дощі. Аби відвести воду, потрібен був дренажний колодязь. Для цієї роботи найняли Віктора Крижанівського і ще трьох хлопців.
«Якби я знав, то б і за 100 тисяч не копав би ту криницю, – розповідає Віктор Крижанівський. – Мені сказали, що сипкий ґрунт углиб тільки на метр. За два дні ми викопали на 5 метрів, а ґрунт був такий самий сипкий. Витягнули три кількаметрові балки. Хотіли поставити круг та знову наткнулися на дере-в’яну балку. Ми її витягували. Я саме був всередині… і тут все потемніло».

На хлопця впало чотири тонни землі
За мить Віктор опинився під триметровим завалом землі. За словами МНСників, на нього впало майже 4 тонни ґрунту.  
«Виклик надійшов о 16.00, – каже начальник Красилівського райвідділу головного управління МНС в Хмельницькій області Олександр Швед. – Повідомили, що на базарній площі в криниці завалило людину. Ми приїхали. Працювати було важко. Діаметр криниці метр, тож одночасно у ямі міг працювати лише один рятівник. Викопавши півтора метри ґрунту, потерпілому вдалося звільнити голову».
Неймовірно, але Віктор був при свідомості. На той момент він пробув під землею майже 20 хвилин.
«Один копав, а інший витягував землю, –розповідає працівник МНС Василь Гнатюк. – Штиковою лопатою копати було небезпечно. Можна було пошкодити голову. Землю вичерпували ковшем. Спочатку з’явилися пальці правої руки. Коли його засипало, він встиг піднести руку вгору. Коли відкопали голову, хлопець вже хрипів. Постійно з ним говорили. Навіть пробували жартувати. Мовляв, на пиво поведеш. І таке інше. Потроху почали викопувати. У чоботях була земля, і ноги перечавило дерев’яною балкою і тросом, яким вони витягували відра з землею. Ми не знали, можливо, хлопець травмувався. Витягнули його. А яма одразу засипалася. Ще нашого хлопця трохи привалило. Але витягли. Добре, що на вулиці вже стояла карета швидкої допомоги».

Від смерті Віктора відділяли лічені хвилини
Хлопцеві просто поталанило. Коли його засипало, під ним утворився невеличкий вільний простір. Через цю імпровізовану повітряну подушку хлопець деякий час міг дихати. Однак повітря закінчилося саме тоді, коли МНСники відкопали його. Від смерті хлопця розділяли 2-3 хвилини.      
«Перед тим як Вітю засипало в криниці, у мене душа була не на місці, – розповідає дружина Віктора Крижанівського Тетяна. – Було якесь передчуття. Я саме була на роботі, коли мені переказали, що Віктора засипало. Подзвонила до матері. Я не те, що підійти, навіть на ту яму подивитися не могла».   
Мати з дружиною стояли і плакали над криницею. Про найгірше намагалися не думати. Навколо зібралася купа цікавих.
«Я плачу, а деякі стоять і сміються, – каже мати Віктора Людмила Крижанівська. – Я до них: «Чого смієшся, це що тобі цирк». А ми молилися. І знайомі, котрі знали про це, стояли навколішках перед образами. Я кажу до Тані: «Доню, не плач. Він живий». У мене не було сумнівів у тому, що він живий. Коли відкопали голову я дуже зраділа. А медсестра до мене: «Ви не дуже радійте, бо невідомо, може він травмований. Може щось з хребтом. А коли бачу, мій Вітя йде. Дійшов до машини, ліг, і заплющив очі».     
Хлопця одразу відвезли до лікарні. Зробили рентген, інші обстеження. Але крім садна на нозі, котру перечавило балкою, і синця на спині, жодних ушкоджень більше не виявили. Наступного ранку Віктор пішов додому.

«У нас така держава:
щоб прогодувати сім’ю доводиться ризикувати життям»  
«Я не знаю, скільки я провів під землею, –розповідає Віктор Крижанівський. – Спочатку пробував відкопатися самостійно. Виходило не дуже. Я не знаю як це так, але коли був під землею, бачив все, що робилося на поверхні: міліцію, МНС. Мати з дружиною стояли і плакали. Все бачив. А потім перед очима постала інша картина. Різнокольорові каруселі. Я на них катаюся. Їм морозиво. Мені стало так добре, як ніколи. Напевно, був у стані клінічної смерті. Я думаю, це Бог мені подарував життя».
Кілька днів по тому Віктор Крижанівський разом з дружиною, двома дітьми і своїм напарником, з котрим копав криницю, поїхали в Почаїв. Поставили свічки до ікон всіх святих.
Ні батько, ні мати ні дружина не хочуть, аби Віктор і надалі копав криниці. Однак у хлопця просто немає іншого вибору.
«Вікторії – чотири рочки, а Кароліні – три, – каже Людмила Крижанівська. – Як Віктору їх прогодувати? У нього є вища освіта інженера-механіка. Але що з того. Роботи немає. Ми не хочемо, щоб він копав криниці. Але як по-іншому утримувати сім’ю?
29 липня Віктор вперше після тієї пригоди пішов копати криницю.
«Що я зроблю, коли у нас така держава, –каже Віктор. – Аби прогодувати сім’ю, потрібно ризикувати життям».