У «Марса» вже є свій корабель

Ось так виглядає ландшафтна гірка в дитячому дворику безпечного дозвілля.. Фото: автора

Дітям із станції Дунаївці встановили ігровий майданчик за їхньої ж ініціативи та допомоги

«Дайте нам роботу!»
У телефонній трубці – голос Лариси. «З вами хочуть говорити», –сказала. І тут же загомоніли дитячі голосочки, але вмить чемно стихли. Не гоже розмовляти всім разом! «Делегат» від дитячої громади Сергійко Шиманський, як домовлялися, поважно взяв трубку. “Дуже дякуємо вам за кораблик-гірку! Сьогодні привезли з Тернополя. Ми вже його встановлюємо і будемо кататися! Спасибі дяді Міші і всім–всім!”
Усі – то Фонд «Стара Волинь», який фінансує міні-проекти сільських громад. На цей час він співпрацює вже з 90 селами України завдяки фінансовій підтримці Агенства з міжнародного розвитку США. Але в Фонді особливо гордяться тим, що в протилежному кінці Хмельниччини, в станційному селищі Дунаївці до їхньої дорослої справи долучився, крім 40 дорослих, великий гурт дітей. Бо ж насправді ідея, яку втілюють у дворі станційних багатоповерхівок на вулиці Лермонтова, адресована юному поколінню. Воно спостерігало за всім, що діється, не дуже довго. Попросили діти і їм дати роботу. «Я можу навіть «мучку» розвантажувати», – заявив один хлопчик, коли привезли щебеневий відсів для підсипання доріжок.
«Це найголовніше, що зроблено, – зауважила подруга Лариси, декан Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Інна Ящук, котра спеціально прибула до селища, – у цих дітях розбудили почуття господаря, вони любитимуть свій двір, свій край, свою землю, і не будуть споживачами чи винищувачами, а стануть творцями та добродійниками». Підлітки задумали створити власну організацію. Назвали її «МАРС», розшифровується це так: молодь активно розвиває селище.
Лариса з колегою-підприємцем Ніною Зеленецькою днями влаштувала дітям поїздку в Шепетівку, до молодіжної організації «Кедр», яка діє понад 10 років. І досвід позичили, й повеселилися разом на дискотеці.
Свій дім
Головним генератором ідеї ще задовго до останніх подій була підприємець Лариса Трачук, яка й сама мешкає тут. У неї росте донечка Божена, її щороку матуся возить і на море, і в гори. Коли повертаються додому, стає дуже сумно: в дворі немає де подітися. Не всі сусіди можуть оздоровити діток на морі, увесь свій час малі товчуться в неприглядному дворі. Лариса поділилася мрією про «дворик безпечного дозвілля наших дітей» з сусідами, які не так давно створили об’єднання співвласників житла.
Власне, і тут вона теж була першою. Свою організацію назвали «Надія два», бо в неї ввійшли всі, хто мешкає в двох п’ятиповерхівках. За якийсь рік встигли дуже багато зробити: привели до пуття дах, який протікав, прибрали в підвалах, де теж вода стояла по коліно й були гори сміття, полатали каналізацію, вирізали хащі, якими заросла територія двору. Тепер взялися за «козирки» над під’їздами… А для дітей теж запланували окремий куточок, де розбили клумбу з озерцем, насадили калини, встановили лавочки, виклали «доріжку щастя». Коли Лариса дізналася про «Стару Волинь», і створений фондом корпус волонтерів для сільських громад, запропонувала сусідці та однодумцю Юлії Когут стати членом корпусу, щоб реалізувати ідею з дитячим майданчиком. Члени «Надії два» розпочали обладнувати дворик для дітей ще до отримання фінансової допомоги від фонду.
Завітавши до селища в день підписання угоди, ми побачили, як кипить робота в дворі, якому тепер можуть позаздрити навіть міські багатоповерхівки. Діти похвалилися ігровим будиночком, який власноруч розфарбували в різні кольори. Тепер їм не страшний ні дощ, ні спека, тут можна гратися досхочу. Ще один атракціон – гірку-кораблик (обрали з надісланого тернопільською фірмою проспекту його самі діти) профінансувала «Стара Волинь».

Підтримай сайт