Гаряча тема:
- Війна
Вісімнадцятирічна Леся Приймачук досі без паспорта
Вона не може отримати гроші на дитину, якій скоро виповниться півроку. Хоча прописки в нашій державі вже ніби давно нема, і її замінили на реєстрацію, інколи вона стає перешкодою у житті і так знедолених людей
Звичайне сільське подвір’я. Біля хвіртки пасуться гуси, пес гавкає, зачувши чужих у дворі. На подвір’ї дворічний Максимко грається іграшками, а на мотузках висить випрана білизна та одяг. З хати чути шкварчання – то господиня домівки Раїса Приймачук смажить кабачки. На ліжку лежить п’ятимісячна дівчинка та пильно нас розглядає. Великі сірі допитливі очі, рученята тісно стискають палець журналіста. Дитя настільки спокійне, що навіть жодного разу не заплакало, доки ми спілкувалися з бабусею. На жаль, поспілкуватися з Лесею Приймачук, мамою маленької Яни, кореспондентам «Є Поділля» не вдалося: на момент приїзду її не було вдома.
«Лесю викликали в місто у справах. Коли повернеться – не знаю», – сказала її мати Раїса Василівна. За її словами, Леся вийшла заміж ще у 16 років, проте вони з чоловіком не розписувалися, лише відгуляли весілля. Справді, на фото, що на стіні, молода щаслива пара. Проте життя не склалося, і вони розійшлися. За словами Раїси Приймачук, дитину Леся народила від іншого чоловіка, але від кого саме – невідомо.
«У березні, коли Леся з’явилася з дитиною в нас, ми взяли її на облік, робимо необхідні щеплення. Дівчинка Яна доглянута, вагу набирає нормально, психічний та фізичний розвиток дитини теж у нормі. Правда, мати її годує не груддю, а коров’ячим молоком. Леся старанно виконує усі наші рекомендації, тому до неї, як до мами, ніяких претензій немає», – каже фельдшер Масівецького фельдшерсько-акушерського пункту Ірина Кирилюк.
Замкнене коло
Сільський голова с. Масівці Хмельницького району Наталя Браславець розповідає, що сімейство Приймачуків веде кочовий спосіб життя, тобто постійно їздять туди-сюди. «Раїса Приймачук, 1962 року, народилася та виросла у Масівцях, звідси її батьки. Проте у 2000 році вона та п’ятеро її дітей виписалися від нас, сказали, що житимуть у селі Розбуда Летичівського району. Кілька років тому вона повернулася. Батьки померли. Вона живе у їхньому будинку, хоча досі не оформила спадщину. Її чоловік знаходиться у місцях позбавлення волі за крадіжки. А на найменшу доньку Анжелу, 1996 року народження, її позбавили батьківських прав через постійне пияцтво», – каже Наталя Олександрівна.
За словами пані Браславець, Леся з’явилася в Масівцях у березні цього року з місячною дитиною на руках, без чоловіка. Прийшла в сільську раду та сказала, що в неї немає паспорта. Однак документ можна отримати лише за місцем прописки, тому їй порадили звернутися в те село, де вона прописана за документами.
«У нас прописані лише Раїса та Олена Приймачуки, більше нікого. Усі інші діти навчалися в інтернаті, можливо, були прописані там, – каже секретар сільської ради с. Снітівка Летичівського району (куди належить с. Розбуда) Оксана Казмірчук. – Раїса Василівна вже давно виїхала, хата розвалюється. До того ж, вона її купила, але не оформила на себе, лише заплатила гроші колишньому власнику та жила там. Леся зверталася до нас з приводу отримання паспорта, але вона ж тут не прописана, тому ми нічим не можемо їй допомогти, порадили звернутися в район».
У Летичівській райдержадміністрації на запитання журналістів про долю паспорта Лесі Приймачук сказали звернутися у село Снітівка…
«Питання з паспортом Леся має вирішити у Летичеві, адже у свідоцтві про її народження вказаний саме цей район. Оскільки вона навчалася в інтернаті, ми рекомендували їй взяти звідти довідку. Чим швидше вона отримає паспорт, тим швидше отримає гроші на дитину», – каже оперуповноважений Хмельницької кримінальної міліції у справах дітей Євгеній Горда, який приїздив у Масівці до родини Приймачуків.
«Про Лесю не можу сказати нічого поганого, вона була гарною дитиною, спокійною, старанною. Прийшла до нас у третьому класі, а школа тоді мала статус школи-інтернату для дітей з затримкою психічного розвитку, – розповідає Галина Гуляк, виконуюча обов’язки завуча Головчинецької загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступеня для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. – На той час я була в неї класним керівником. Коли Леся навчалася у сьомому класі, мама Раїса Василівна приїхала та забрала доньку, аби вона продовжила навчання у Масівецькій школі. Звідти надали відповідну довідку про те, що її туди приймають. Сталося це 23 січня 2006 року. Ми вмовляли не забирати Лесю, щоб вона довчилася у школі, отримала неповну середню освіту, але мати наполягала на своєму».
За правилами, якщо дитина має статус сироти, вона підпорядковується школі-інтернату і приписана до неї. Відповідно, там і отримує паспорт, досягнувши 16-ліття. «Леся ж не мала статусу сироти, тому до школи її не приписували, і паспорт їй мали видати за місцем прописки», – каже Сергій Вознюк, директор закладу.
До речі, проблеми з отриманням паспорта були й в старшої сестри Олени, 1989 року народження. Вона зверталася в Розбуду, проте там сказали, що вона у них не прописана. Згодом, як виявилося, вона таки прописана там, тому паспорт змогла отримати.
Все під контролем…
У службі у справах дітей Хмельницької райдержадміністрації сказали, що взяли питання на контроль. «Питання про те, щоб забрати дитину від матері Лесі, поки що не стоїть. Дівчинка доглянута, розвивається нормально, нагодована. Ми хочемо допомогти зареєструвати дитину, аби Леся отримувала кошти від держави на її утримання. Можливо, якщо Леся забажає, влаштуємо її з дитинкою в обласний центр матері та дитини, що у Чорному Острові. Думаю, спільними зусиллями разом з іншими службами допоможемо з оформленням документів», – розповідає Наталя Остафійчук, начальник служби у справах дітей Хмельницької райдержадміністрації. Але де ці служби були раніше?
Допоки райони вирішуватимуть між собою, хто має займатися оформленням та видачею паспорта Лесі Приймачук, дитині виповниться півроку. Чи отримає Леся кошти за цей період часу, вчасно не оформивши дитину, – невідомо. А тим часом дитя росте та потребує відповідного догляду та харчування, на яке необхідні гроші…
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами:
la 08.12.2011 11:48
ха,ха поїхала по справах, насмішили , а може за черговою дитиною,смішно аж гірко, яка мама така й доня, чому доброму навчила пані Раїса свою доню Лесю, а чому доброму в свою чергу навчить Леся своїх дітей???Діти доглянуті і нагодовані, подивіться там такі штани запісяні, що вони вже просто стоять, все зашкарлупіло, а *випрана* білизна, яка ж вона випрана-просто висить провітрюється, а діти нагодовані-не знаю як хлопчик, а дівчинка таке враженяя хвора рахітом: живіт великий, а ноги худі...і хочете сказати це не бізнес на дітях, як це вони гроші ще не отримали, за гулянками нема часу..., от якби хтось приніс...,ще й як мати одиначка теж копійочка....Схаменіться служби, забирайте дітей, в інтернаті будуть принаймі нагодовані і чистенькі, спатимуть на білих простинях!!! а мамусю на примусову стерелізацію, як кицьку!!!, а то буде кожного року по дитині або більше, хто зна де вона собі пару для злучки знайде...Хоча що говорити, наші служби можутьтільки медалі вручати і матеріальні допомоги матерям-героїням, діти яких не вилазять з тюрем, от виховання, честь і хвала Хмельницькій службі у справах дітей!!!
Женя 17.09.2010 17:35
Дякую...
Сергій Прищепа 13.08.2010 14:33
Класне фото!