Чи могла колись Марія Іванівна й подумати, що доля занесе її з селища Берегомет, що на Буковині, на Хмельниччину, і що подільська земля стане для неї другою батьківщиною, до якої вона прикипить серцем і душею.
Адже тут вона змогла реалізувати себе як знавець рідної мови, писати статті, друкуватися, удосконалювати знання, які отримала, навчаючись у Чернівецькому університеті на філологічному факультеті, стати музою, коректором, критиком й порадником для свого чоловіка, письменника Миколи Мачківського.
Вперше Марія вийшла заміж, ще будучи студенткою. Згодом народила доньку Світлану, а потім сина Віктора. Молода сім’я будувалась, ростила дітей. І хоча подружжя прожило разом 26 років, життя не склалося. Марія працювала на телеграфі у Берегометі діловодом та секретарем і вже п’ять років, як була сама. І хто його знає, як би склалося подальше життя Марії, якби не зустрілася з Миколою. А познайомилась Марія Іванівна з Миколою Мачківським у Чернівцях на виставці художника Рудольфа Лекалова, чоловіка сестри Орисі. Рудольф працював художником у незалежній обласній газеті «Буковина» і добре знав подільського письменника Миколу Мачківського, якого й запросив на свій вернісаж. За столом на фуршеті Микола і Марія опинились поряд, і красива жінка одразу впала в око чоловіку.
Через місяць Марія Іванівна отримала листа від Миколи, який писав, що дізнався, що вона сама, а у нього два роки, як померла дружина, і Марія йому дуже сподобалась. Два місяці вона не відповідала. Але трапилось диво. Якось увечері, повертаючись додому з роботи, почула чоловічий голос (поряд не було жодної людини), який чітко двічі повторив: «Відпиши, бо буде пізно». Наступного дня Марія написала лист Миколі. А 14 січня 1999 року Мачківський приїхав у Берегомет, побув два дні і забрав із собою Марію у Хмельницький, влаштував коректором у видавництво «Поділля», де працював редактором. Згодом узаконили свої стосунки. Марія Іванівна почала друкуватися в «Подільських вістях», «Україні», «Літературній Україні», у буковинських газетах. Писала про різноманітні літературно-мистецькі події і тішилась, що займається улюбленою справою. У 2003 році стала членом Національної спілки журналістів України. З 2010 і до сьогодні працює відповідальним секретарем Хмельницької міської організації НСЖУ. За професійну майстерність Марія Мачківська нагороджена почесною грамотою Хмельницької облдержадміністрації, медаллю «Будівничий України» від обласного товариства «Просвіта».
Нещодавно Марія Іванівна відсвяткувала ювілей, і всі журналісти Хмельниччини сердечно вітають колегу зі знаменною подією, зичать натхнення, легкого пера, творчих пошуків, здоров’я, щастя і добра.
Шановна Маріє Іванівно, у серці молодість плекайте й живіть до ста щасливих літ.