Сільради, об’єднуймося!

На першому етапі адміністративно-територіальної реформи планують створити загальноосвітні округи та укрупнити сільські ради
Про адміністративно-територіальну реформу в Україні ведеться мова давно. Свого часу навіть поговорювали про те, що менші райони розформують, та й Хмельниччини не буде, лише великий регіон Поділля, куди увійдуть Вінницька, Хмельницька та Тернопільська області. Сьогодні про цю реформу в Україні знову заговорили. Про те, як торкнеться ця реформа Хмельниччини, ми попросили розповісти першого заступника голови облдержадміністрації Миколу Дерикота.
– Ми повинні чітко розуміти, що не може бути економічної реформи без територіальної, – каже Микола Васильович. – Я скажу про свою позицію у цьому питанні. По-перше, це потрібно для раціональ- ного використання державних коштів. До прикладу, в селі є школа, у якій зроблений ремонт, є опалення і є бібліотека Крім того, бібліотека є ще в сільському клубі. Чи потрібна вона там і там? Може, достатньо однієї – в школі, щоб вона обслуговувала і школярів, і населення? Й зберігатися книжковий фонд тут буде краще, ніж у клубі, який не опалюється. Розумно? Є такі села, де залишилося п’ятдесят-шістдесят жителів. І там діє клуб. Ми ж розуміємо, який вік мешканців таких населених пунктів. Чи ходять вони до клубу? І чи потрібно його утримувати? А поряд, за півтора-два кілометри, у більшому селі теж є клуб. То чи потрібні обидва ці заклади?
– Тобто, територіальна реформа має початися з упорядкування клубів, бібліотек, шкіл?
– Моє бачення, і такі пропозиції ми виносимо на загальнодержавний розгляд, що не потрібно робити широку адміністративно-територіальну реформу. Потрібно на місцях з’ясувати, де державні ресурси використовують нераціона- льно, і почати саме з цього. У нас вже створені загальноосвітні округи. Й організоване підвезення дітей до школи. Але про закриття школи, навіть дуже маленької, має прийняти рішення громада. А наше завдання – пояснити громаді переваги загальноосвітнього округу. Бо ж не даємо ми хороших знань у малих школах. Пригадую, якось приїхав у село Капустин Старокостянтинівського району. У школі – чотири учні у трьох різних класах. Які ці діти отримають знання? Хіба ми повинні на це закривати очі? І батьки мають це зрозуміти. Про якість навчання можна говорити, якщо у класі сидить хоча б 12-15 учнів. У такому випадку вчитель повністю викладається, а ми можемо утримувати школу, комп’ютеризувати її.
– Рішення про закриття школи має прийняти громада?
– Так. Наше завдання – пояснити людям, для чого це потрібно. Я переконаний, що кожна мама, кожен батько, якщо дізнається, які умови для навчання в сусідньому селі, які там працюють гуртки, навряд чи буде проти того, щоб дитина навчалася у такій школі. Потрібно батькам показати, які класи там обладнані, які стоять комп’ютери. До того ж, дитина зможе вивчати іноземну мову, танцювати, займатися спортом.
– Мабуть, найменшим, 6–7-річним учням важко буде їздити у сусіднє село. У містах їх за руку водять до школи й назад. А сільсь- ким доведеться так рано ставати самостійними…
– У кожному випадку слід вирішувати проблему окремо. Й, за можливістю, молодші школярі мають навчатися ближче до дому.
– Але адміністративно-територіальна реформа стосуватиметься не лише навчальних закладів?
– Так. Просто загальноосвітніх округів у нас вже багато створено. Але реформа – це не лише школа. Базове село – центр загальноосвітнього округу. Тут мають працю- вати різні гуртки, спортивні секції, будинок культури, бібліотека. Плюс до цього – амбулаторія сі-мейної медицини.
– Які плани щодо медичного обслуговування?
– Ми аналізуємо роботу медичних закладів, зокрема райлікарень. До прикладу, Старосинявська. За рік там народжується 200 дітей. Яка якість медичних послуг та професійність лікаря? Адже так само, як і хірург має оперувати, щоб не втратити професійність, акушер має теж мати практику. Люди вже зараз намагаються народжувати в інших районах, їдуть до обласного центру. Може, краще чи у Летичеві, чи у Старій Синяві (це я як приклад кажу) обладнати хороше пологове відділення, оснастити його обладнанням, дати туди машину «швидкої допомоги», яка б доставляла вагітних. Щоб пологове відділення нормально функціонувало, у ньому за рік має народжуватися 400-500 дітей.
– Яка доля чекає на сільські дільничні лікарні?
– Погодьтеся, краще зосередити в районі якісне обладнання, фахівців і надавати якісну медичну допомогу. Тому, на мою думку, на місці дільничної лікарні потрібно залишити амбулаторію сімейної медицини, де можна пройти обстеження, полікувати зуб, зробити необхідні маніпуляції. У менших селах мають залишитися фельдшерсько- акушерські пункти. Тобто, первинна медична допомога має бути максимально наближена до людей.
– Зараз багато людей працюють в одному місці, прописані – в іншому. Медична допомога ж «прив’язується» до прописки.
– Медична допомога не повинна ділитися по районах. Люди повинні обслуговуватися у тому медичному закладі, де їм зручніше. «Стереотип прописки» ми маємо зруйнувати.
– У зв’язку з названими змінами зросте кількість безробітних – насамперед, учителів, працівників культури…
– У багатьох сільських школах вчителі приїжджають з райцент- рів, інших сіл. Й у загальноосвітньому окрузі вони теж знайдуть роботу. До того ж, потрібні будуть педагоги для ведення гуртків, секцій. Переконаний, що кожній людині знайдемо роботу.
– Адміністративно-територіальна реформа не проводитиметься в один день?
– Поки що ми подаємо свої пропозиції на загальнодержавний рівень, вивчаємо ситуацію на місцях. Й робимо перші невеликі кроки. Головне ж – підвести суспільство до розуміння, що нам така реформа потрібна. Я займаюся економічними питаннями. І бачу, як у житті все пов’язано. Не вирішивши одну проблему, не досягнеш результату в іншій.
– Свого часу йшла мова про те, що укрупнюватимуть райони, деякі зникнуть з карти області.
– Про це зараз не йдеться. На першому етапі ми маємо чітко розділити округи. І укрупнити не райони, а сільські ради. На жаль, в Україні населення зменшується. І є сільські ради, які мають 170-200 жителів і не мають жодного виробництва. Чи самодостатні такі сільради? Крім того, потрібно переглянути межі сільських рад. Є село, яке територіально ближче до однієї сільради, а належить до іншої. Крім того, сільська рада повинна бути прив’язана до округу. Приміром, якщо було три сільські ради, ми залишаємо одну. Але в сільського голови буде три секретарі – в селах, де раніше були сільради. Й усі питання на місцях вони вирішуватимуть. І така сільська рада буде самодостатньою.
– Мабуть, багатьох хвилює питання: наша Хмельницька область залишиться, чи нам доведеться стати додатком до Вінницької чи ще якоїсь?
– Звичайно, залишиться. Питання про те, щоб розформувати область, не стоїть
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: