Цього року 7 квітня минає сто років від дня загибелі на залізничній станції міста Красилова одного з лідерів українського національно-визвольного руху доби Української революції 1917-1921 років, полковника Армії Української Народної Республіки Івана Митрофановича Луценка.
Як повідомляють у Красилівській міській раді, днями з цієї нагоди в місті провели годину вшанування видатного українця. «Розповіли присутнім про життя Івана Луценка, його просвітницьку та військово-політичну діяльність, останній бій полковника на залізничній станції Красилів 7 квітня 1919 року та версії його загибелі», - йдеться у повідомленні.
Вшановуючи пам’ять видатного українця, жителі міста несли квіти до пам’ятної дошки на честь Івана Луценка, яка встановлена на фасаді приміщення залізничної станції «Красилів».
Довідка: Іван Митрофанович Луценко (1863 — 1919) був лікарем, громадським, політичним і військовим діячем України. Луценко проживав в Одесі і працював вільнопрактикуючим лікарем, що застосовував нетрадиційні методи боротьби з людськими недугами. Був один з керівників Української Народної Партії, брав активну участь у створенні в одеської «Просвіти».
Під час Першої світової війни Луценко був полковником медичної служби російської армії. Іван Митрофанович входив до складу Центральної Ради. У жовтні 1917 року на З'їзді Вільного Козацтва був обраний генеральним хорунжим. Під час антигетьманського повстання І. М. Луценко — голова цивільного управління Таврійської області, за Директорії — командир військового загону.
У різних джерелах по-різному вказується місце та обставини смерті Луценка. Так в одних джерелах вказується, що Луценко І.М. загинув поблизу смт. Антоніни (Красилівський район), в других - в селі Кузимин, а в третіх - біля села Кузьмин, на Дністрі. Проте найбільш достовірною є інформація, що після прибуття на станцію Красилів Луценко потрапив у полон до більшовиків та був піднятий на штики в центрі Красилова.