Ікони, президентський портрет та мрії про ремонт

Минуло кілька місяців, як новообрані очільники міст приступили до роботи. Крім того, що мерам довелося вживатися у життя міста, вони ще й облаштовували свої робочі місця. Про те, як вони змінили свої кабінети, ми й спробували дізнатися.
Кабінет мера Красилова прикрашають орхідеї і портрет Шевченка
Красилівський міський голова Ніла Островська – людина невибаглива. Не любить помпезності. Чим скромніше, тим краще, вважає вона. Головне, аби було зручно й до смаку. Тому до інтер’єру свого попередника додала лише невелике настінне дзеркало та переставила робочий стіл.
«Він стояв так, що доводилося сидіти спиною до вікна. Це було незручно не тільки мені, а й відвідувачам, які постійно мружилися від яскравого світла. Тепер стіл повернутий так, що світло падає з обох боків», – каже Ніла Василівна.
У кабінеті немає ні портрета Президента, ні інших державних та політичних діячів. Лише фотографія колективу працівників міської ради, дві ікони і великий вишитий портрет Тараса Шевченка.
Зате дуже багато вазонів, які стоять на столі, шафі, на спеціальній підставці на підлозі. Незвичайна родзинка цього зеленого царства – орхідеї. Декілька їх видів цілу зиму радують прекрасним цвітом і духмяним запахом господиню кабінету, гостей та відвідувачів.
Із сучасних технічних надбань – ноутбук та плаский телевізор,  прикріплений до стіни.
«Телевізор презентувала сестра Люда, в честь перемоги на виборах. Декілька разів на день вмикаю 24-й канал, щоб бути в курсі усіх новин, які відбуваються в нашій державі та за кордоном. А ноутбук, як і м’який стілець, – мої власні», – зізнається міський голова.
До слова, на цьому м’якому шкіряному коричневому кріслі Ніла Василівна сиділа ще тоді, коли працювала директором товариства «Поділля-фарм». Потім забрала його із собою в кабінет першого заступника міського голови, де працювала до виборів. Тоді ж придбала й ноутбук.
Прикрашати стіни у кабінеті Городоцькому міському голові допомагали депутати
Субота у Городоцькій мерії — вихідний день. Лише за прочиненими дверима кабінету міського голови чути шелест паперів. «Я щосуботи приходжу на роботу, – зізнається господар кабінету Володимир Поворозник. – Тільки у вихідний можу спокійно попрацювати, переглянути документи, прочитати листи й звернення громадян. А їх так багато приходить (показує чималеньку стопку паперів). У робочі дні – засідання, наради, прийом громадян, спілкування з депутатами, ніколи зосередитися. А субота – такий спокійний день». Нічого особливого Володимир Васильович у свій кабінет не приносив і не купував. Меблі були, на ремонт зараз немає грошей. Тільки от стіни були голі, одні цвяшки стирчали. Довелося їх заповнювати. «Оцей пейзаж подарували мені дівчата з місцевої газети, депутати міської ради, – проводить екскурсію Володимир Поворозник. – Син подарував символ МВС, адже я багато років працював у міліції. А ікони (вони розташовані на чільному місці, оповиті рушником, як і годиться) – працівники міліції».  З лівого боку від стола – ціла фотогалерея. На світлинах – лише Городок: панорама міста, окремі його куточки. «Це теж подарунок депутата, Володимира Федощука, – продовжує міський голова. – Планую виготовити для фотографій рамки. А от портрет Президента Віктора Януковича купив сам, бо вважаю, що у кабінеті керівника він має бути». 
Головна прикраса кабінету Сергія Мельника — подарунки хмельничан
 Працює Хмельницький міський голова Сергій Мельник у кабінеті, який дістався у спадок та за смаком попередника. Михайло Чекман зробив у кабінеті ремонт, як пригадує пан Мельник, приблизно в середині дев’яностих років. Й, на перший погляд, все досить гармонійно поєднане — колір блакитних стін відтіняють білосніжні гардини, а коричневі штори в одному ансамблі із нечисленними меблями. Переробляти усе на свій лад сучасний хмельницький очільник не став: «А для чого! Та й ніколи! Кожен день – якісь важливіші питання».
Хоча, дещо нове таки є... Нещодавно на стіні навпроти деврей з’явилася новенька карта міста, зроблена на основі зображення із супутника.
Майже всі сувеніри, які прикрашають робочі будні очільника обласного центру, подаровані людьми із вдячністю. За словами Сергія Івановича, найчастіше дарують ікони прості хмельничани, коли міська влада допомагає вирішувати життєві «проблеми з бородою»,.
Одну, яку пан Мельник зберігає у спеціальній  кімнаті для відпочинку та зустрічей, вишила своїми руками матір хворої дитини.
Й справді, такої кількості ікон, як у кабінеті хмельницького мера, ще треба пошукати. Різні за віком, зображенням, своєю історією. Всі вони мають символічне значення для нинішнього власника. Проте, як зізнався пан Мельник, він прихильник філософії Лютера – головне мати Бога в серці. 
Наче охороняють колекцію ікон два прапори — державний та міський. До речі, прапор із зображенням герба Хмельницького виготовила місцева майстриня у 1994-1995 роках, коли у цьому кабінеті ще працював Михайло Чекман, колишній міський голова. Поряд з іконами зберігаються дві булави – символічне нагадування про прийняття присяги. А на письмовому столі у куточку на всіх відвідувачів дивиться Сергій Родонежський із маленької іконки-оберегу. Його також подарували Сергію Івановичу вдячні хмельничани.
Цікаво, що у куточку кімнати для відпочинку поряд із шафою стоїть скейт, подарований на відкриття рампи для скейтбордистів та біеміксерів. Та він без коліс. Сміючись, Сергій Іванович припустив, що хлопцям вони стануть у нагоді більше, ніж йому.
Отож усі, хто приносить Хмельницькому міському голові подарунки, можуть бути впевнені, всі прояви поваги він ретельно зберігає.
Спогади про міліцію особливо дорогі очільнику Кам’янця
Зайнявши торік восени кабінет міського голови Кам’янця-Подільського, Михайло Сімашкевич приніс сюди дорогі для нього речі. Це, зокрема, вишиті бісером ікони Божої матері та архістратига Михайла. Першу своїми руками для нього виготовили члени товариства «Гармонія», яким керує «візочниця» Наталія Безпалько. Другу подарував на день народження товариш Михайла Євстафійовича, з яким нинішній мер працював у правоохоронних органах.  Спогади про міліцію особливо дорогі для очільника кам’янецької громади. Тому на шафці є й фото у колі  колишніх колег.
У Кам’янці нині впроваджується нова система електронного документообігу. Тож у мера на столі багато техніки. Михайлу Сімашкевичу хотілося, аби в робочому кабінеті було якомога менше предметів, але тими, які відображають символіку чи історію міста, він не збирається жертвувати заради простору.  Відвідувачі з інших міст одразу ж звертають увагу саме на ці речі.
У кабінеті мера відбуваються традиційні прес-конференції для ЗМІ, хоч його попередник проводив такі зустрічі в просторішій кімнаті прес-центру. «Хотілося  б  зробити в кабінеті ремонт, – каже пан Сімашкевич. – Але коштів на це немає».
Колись Михайло Сімашкевич займався боксом. Якось  Асоціація боксерів міста запросила його відвідати змагання  чемпіонату області й подарувала символічні боксерські рукавички, які він  прилаштував на робочому столі. «Тепер займаюся інтелектуальним боксом, на справжній – часу не вистачає», – каже господар кабінету. Так само немає часу й на каву. Тому мер не дуже шкодує, що в його кабінеті не передбачено окремого приміщення для задушевних бесід за кавою, такі апартаменти йому доводилося бачити  у керівників інших громад. Найдорожчим же для себе предметом Михайло Сімашкевич вважає фото, на якому двоє його внуків, донька та зять. Воно зайняло місце поруч із портретом Президента Віктора  Януковича.