Мати загиблої 17-річної дівчинки не вірить, що правоохоронці затримали справжнього вбивцю

Як ми вже писали, у Старокостянтинові в ніч на 8 січня зникла 17-річна Руслана Попадюк. За тиждень, на колишньому військовому полігоні, нині засіяному соняхом, труп дівчини виявив мешканець районного центру. Судмедекспертиза встановила: смерть потерпілої настала через механічну асфіксію. Рівно за три місяці по тому, а саме 7 квітня міліціонери затримали підозрюваного у вбивстві. Ним виявився колишній військовослужбовець за контрактом, 30-річний мешканець Старокостянтинова.
По справі було опитано три тисячі чоловік
“Ця справа ускладнювалася тим, що з часу вбивства до моменту виявлення трупа минув тиждень, - розповідає старший слідчий в особливо важливих справах криміналіст слідчого відділу УМВС України в Хмельницькій області Валерій Федурін. - Погодні умови за цей час змінювалися. Був мороз, сніг, відлига, дощ і вітер. Тобто, стерлися відбитки ніг, неможливо було відібрати зразки ДНК. Практично жодних доказів. А головне, судячи з характеру злочину, вбивство сталося спонтанно (вбивці не взяли нічого цінного), тобто були відсутні мотиви”.
Оскільки за “гарячими слідами” розкрити цей злочин було неможливо, правоохоронці почали опитувати найближче коло Руслани: з ким приятелювала, близькі, рідні, друзі, знайомі. Поступово коло розширювалося.
“По цій справі офіційно були опитані близько трьох тисяч осіб, - каже слідчий слідчого відділу УМВС України в Хмельницькій області Юрій Ладанський. - І це не враховуючи так званих бесід “без протоколу”. До розкриття цього злочину були задіяні колосальні ресурси. Під підозру автоматично потрапили бомжі, наркомани і інші антисоціальні елементи. Як правило, вони знають більше всіх чи, принаймні, “чули дзвін”.
На затриманих підозра впала в останню чергу
Однак минали тижні. За ним і місяці. Сотні і тисячі опитаних не давали жодної зачіпки. Та оперативникам таки вдалося вийти на слід підозрюваних у вбивстві. Ними виявилися 30-річний Олександр, мешканець Старокостянинова та його 37-річний приятель з села Коржівка, що у кількох десятках кілометрів від райцентру. Доречно буде сказати, що до цього хлопці не потрапляли у поле зору правоохоронців.
“За свідченням підозрюваних, вони відпочивали в одному з барів Старокостянтинова. Випили майже по літрі горілки. Вийшли, поряд із стоянкою таксі найняли машину. Каталися містом. Зупинилися поряд з нічим кіоском, аби купити сигарет. Старший пішов до кіоску, а молодший стояв поряд з машиною, коли побачив Руслану. Запропонував їй покататися. Дівчина погодилася. Сіли в машину і виїхали за місто. Чому саме туди, вони не можуть пояснити. Однак у слідчих є версія, що молодший з підозрюваних раніше служив у військовій частині, а на цьому полігоні відбувалися стрільби. Тож він добре знав усі потаємні місця”, - розповідає Валерій Федурі.
Дійсно, автомобіль приїхав на одне з подібних місць. Поряд незібрані соняхи, з іншого боку - деревця. Місцеві називають його місцем “утіх”.
“Старшому чоловікові від зайве випитого стало зле, - каже Юрій Ладанський. - Він відійшов у бік, де його знудило. Судячи з їхніх свідчень, автомобіль залишив їх у тому місці, і поїхав. Між молодшим і Русланою виник конфлікт. Чому? Він і сам не може пояснити. Лише пригадує, що вона його чимось дуже образила. Він схопив її за шию, і задушив однією рукою. Дівчина не подавала ознак життя, тому труп перетягнув углиб поля. Старшого чоловіка залякав. Сказав, що те саме буде з ним і з його дітьми. Підозрюваний фізично дуже розвинутий. Служив у військово-повітряних силах. Казали, що він однією рукою підхопив дорослу дівчину і прокрутив, наче на каруселі. На його руки навіть кайданки не налізали. Після скоєного приятелі пішки подалися у місто, купили пляшку горілки, і пішли пити до молодшого хлопця”.
6 квітня підозрюваних затримали. Жоден з них спротиву не чинив. Наступного дня підозрюваному у вбивстві пред'явлено обвинувачення за статтею 115 ч. 1 (вбивство). Старшого чоловіка звинувачують за статтею 396 ч. 1 (приховування злочину) та статтею 185 ч. 3 крадіжка. До моменту затримання Микола ще й крадіжку вчинив (з гаражу поцупив зварювальний апарат).
Односельчани характеризують Миколу, як доброго, але трохи непутящого чоловіка.
“Та нормальний він. Має двоє діток. Хлопчикові 13, а дівчинці 5 рочків. Нормальна сім'я. Він працює в шкільній котельні. Правда, входить в запої. Але спокійний, ніхто не чув, щоб він десь з кимось побився чи був агресивний”, - розповідає секретар Коржівської сільради Антоніна Лисюк.
Підозрюваний у вбивстві - знайомий рідного брата Руслани
Мати ж загиблої Руслани не вірить, що вбивав сам Олександр. Та й взагалі має сумніви, щодо затримання справжнього вбивці.
“Коли сказали про їх затримання, в мене стався нервовий зрив, - каже матір загиблої Руслани Любов Попадюк. - Не знаю, але я на сто відсотків не впевнена, що це зробив той Саша. Спочатку міліція і Русланиного хлопця Андрія взяла. Добре, що він все витерпів, і не зізнався. А то б скалічили дитині життя. Звісно, я мати, але я знаю свою доньку: вона ніколи не сіла б у чужу машину. Тим більше, вночі і до п'яних. Та й судячи з свідчень затриманих, їх віз якийсь таксист. Міліціонери донині не можуть його знайти. А ті не пам'ятають, що то за машина була. Якось воно не дуже “клеїться”.
У загиблої Руслани є старший брат Павло. Затриманий Олександр — його знайомий.
“Всі були у шоці, коли його взяли, - розповідає Павло Попадюк. - Ми з Олександром кілька разів пересікалися в одній компанії. Тверезий - нормальна людина. А коли п'яний, йому “рве дах”. Одного разу головою бився об рекламний щит. Казали, що в СІЗо він хотів повіситися. Потім порізати вени. То він зробив, немає сумнівів. Але якось з тим таксистом, що їх возив, дуже коряво виходить. Його не знайшли донині. Схоже на те, що той Сашко когось вигороджує. Якщо візьме провину на себе, більше 15 років не отримає. А якщо група, можуть дати довічно. Ось і всі хитрощі. А ще він до затримання ходив, і всім казав: “Якби я знав, хто це зробив, то задушив би власними руками”. Падло! Мені від його затримання легше не стало”.
Не полегшало і колишньому хлопцеві Руслани Андрієві.
“Знайти то знайшли, а людини немає”, - каже Андрій Вороньков.