З емоціями та характером: хмельницька майстриня розповіла, як створює авторських ляльок (ФОТО)

Хмельничанка Олена Семенкова-Казанцева закінчила Кам’янець-Подільське училище культури та мистецтва за спеціальностю «Декоративно-прикладне мистецтво».

Художник за освітою та у душі, жінка працює кухарем в одному з ресторанів Хмельницького. Та це не заважає їй любити… ляльок. І не просто любити, а самій створювати. Бажання цим займатися прокинулося, коли хмельничанці вже було за тридцять. Тоді жінка спробувала виготовляти шарнірні ляльки. Їх руки та ноги рухаються завдяки виліпленим суглобам.

«Щоб створити ляльку, я перш за все виношую ідею в голові. Інколи я бачу одразу, яка вона буде, а інколи лялька створюється під час роботи. Аби зберегти усі пропорції, я малюю ескіз майбутньої іграшки, а потім беруся за роботу. Спочатку виліплюю голову, а далі руки, ноги та тіло. Якщо це шарнірна лялька, то потрібно чимало уваги приділити суглобам, які дозволять іграшці рухатися та приймати будь-яку позу. Це робота дуже делікатна та кропітка», - зізнається майстриня.

Танцівницю східних танців Олена створила за допомогою шарнірної техніки

Так на думку майстрі має виглядати сучасна українська панянка

Нещодавно умілиця опанувала ще одну техніку – виготовлення каркасних ляльок. Їх голова, руки та ноги виліплюються з пластики для запікання, а тіло робиться з мідного дроту, який обмотується синтепоном. Подібна конструкція робить цих ляльок дуже гнучкими й дозволяє їм приймати практично будь-які пози.

«Голову, руки та ноги я виліплюю з пластики, матеріал схожий чимось на пластилін. Його потрібно запікати у духовці. Коли деталі остигають та стають твердими, я прикріплюю їх на каркас, який створюю з мідного дроту. Це такий собі скелет майбутньої фігури. Далі тулуб я обмотую синтепоном та фіксую його гарячим клеєм. Наступний крок – обшивання тканиною», - розповідає Олена.

У колекції майстрині понад 20 ляльок, які виготовлені у різних техніках

Створюючи ляльку, майстрині доводиться бути і скульптором, і швачкою, і перукарем, і дизайнером.

«Багато часу я приділяю створенню обличчя. Очі, губи, рум’янець роблю за допомогою акрилових фарб та акварельних олівців. Для вій використовую звичайне хутро, яким досить часто прикрашують капюшони верхнього одягу. Мені вистачає для цього два-три міліметри. Далі приклеюю волосся. Його роблю з шерсті кози, яке замовляю через інтернет та фарбую звичайною фарбою для волосся. За таку роботу сідаю лише в гарному настрої, адже емоції передаються і моїй лялькам. В цьому вже неодноразово переконалася», - зізнається Олена.

Ляльки Олени "живуть" у неї вдома. Жінка їх не продає, а лише дарує близьким та рідним.

Окреме мистецтво – одяг та деталі для ляльок. Майстриня підбирає витончені та стильні образи для своїх іграшок, які б пасували саме цій ляльці, а не будь-кому. Інколи для досягнення бажаного результату умілиця фарбує тканини, малює на них потрібні орнаменти та нашиває прикраси.

«Щоразу, коли створюю ляльку, дуже хвилююся. Постійно думаю чи вийде у мене передати людські риси та емоції. Хочу, щоб вони виглядали, як справжні. Кожна моя лялька – це особистість, яка має власний характер, стиль та вроду. Якби я не намагалася, повторити одну й ту саму іграшку, мені це не вдасться», - каже майстриня.

Ляльки Олени "живуть" у неї вдома. Жінка їх не продає, а лише дарує близьким та рідним.

«Моїми іграшками не часто граються діти. Найчастіше використовують їх як доповнення інтер’єру будинку. Завдяки ним в оселі стає затишно і я не відчуваю себе самотньою», - розповідає Олена.

Майстриня зізнається, що її лялькарська творчість тільки починається. У планах створення нових образів та освоєння нових технік.

Підписатися на канал "Є" в Youtube