Мужні військові різного віку, спортсмени, однокласники, колеги, друзі, сусіди рідні та близькі, чимало просто вдячних хмельничан… Усі зі сльозами на очах. Усі прийшли попрощатися із 25-річним Назаром Макаренком. Сьогодні, 29 травня його провели в останню путь і похоронили на Алеї Слави у Хмельницькому.
Він пішов захищати країну, разом зі своїм батьком Олегом Анатолійовичем, який це робить ще з 2014 року. Вони разом пішли до лав територіальної оборони, разом поїхали на схід, разом були в одному приміщенні, коли туди «прилетіло» від російських загарбників. Батько для Назара завжди був прикладом. Про це згадав у прощальній промові міський голова Олександр Симчишин.
«Назаре, я впевнений, тепер ти є гордістю для всіх нас, для всіх українців і точно є прикладом для наших дітей», — сказав Олександр Симчишин
«У 2019 році, на День незалежності, я мав честь вручати грамоту його батькові, Олегу Анатолійовичу. Тоді, Назар виставив фото і написав: батько, який є прикладом і гордістю для своїх дітей. Так от Назаре, я впевнений, тепер ти є гордістю для всіх нас, для всіх українців і точно є прикладом для наших дітей», — сказав Олександр Симчишин.
Попрощатися із Назаром Макаренком прийшли побратими, друзі, колеги, вдячні хмельничани.
З дітьми Назар Олегович Макаренко працював у мирному житті й точно знав, який приклад треба показувати. У спортивно-культурному центрі «Плоскирів» Назар очолював секцію тайського боксу і завжди знаходив спільну мову з дітьми, адже він був для них авторитетом. За словами колег Назара, він запам'ятався усім світлою і щирою людиною.
«Назар працював у спортивно-культурному центрі «Плоскирів», керував секцією тайського боксу. Ми запам’ятаємо всі дуже світлою людиною, він завжди знаходив підхід до діток. Його дуже поважали батьки і колеги, це дуже велика втрата для нас», — каже колега загиблого Ольга Шевцова.
Як сказати серцю, що немає сина, немає чоловіка, немає батька… Ці питання в нікуди й, разом із тим, у саме серце задає капелан Олег Макровський. Він каже, ніхто не в змозі оцінити жертву, яку платить родина загиблого Героя, адже немає таких слів, які можуть розрадити та потішити рідних. Разом із тим, це дуже висока ціна, яку і загиблі, і рідні платять за незалежність і цілісність України.
Співчуття та запевнення у пам’яті від Збройних сил України висловив полковник Вадим Жураковський.
«Сьогодні ми пройшли провести в останню дорогу сина, чоловіка, батька, нашого Героя. Дякую вам за виховання такого сина, такого бійця, Героя! Бо це наш Герой і ми маємо його пам’ятати завжди!» — сказав Вадим Васильович.
Пам’ятати маємо усіх 37 героїв, яких Хмельницький провів в останню путь і всіх, кого втратила Україна, від початку повномасштабного вторгнення російських військ на нашу територію.