Дипломовані, перспективні, працездатні: чи повернуться додому українські біженці

Українці гинуть від рук російського окупанта на фронті, покидають рідні домівки в пошуках прихистку. За даними ООН, лише за перші місяці війни з України виїхало 8,2 мільйона осіб, близько 8 мільйонів були внутрішньо переміщеними особами. Чи повернуться вони? Науковці прогнозують не лише катастрофічне скорочення українського населення, але й те, що воно може стати одним із найстаріших у Європі. Чи загрожує Україні демографічний розрив, масштаби якого перешкоджатимуть її динамічному розвитку та післявоєнній відбудові?

Оптимізму мало

Центр економічної стратегії та дослідницька агенція Info Sapiens провели опитування українців, які виїхали за кордон. Хто вони, як їм живеться там, на чужині?

Половина українців, які виїхали за кордон, – діти. Серед дорослих 83% становлять жінки, майже половина з них у віці 35-49 років. До слова, серед опитаних біженців найбільше киян (14%), жителів Дніпропетровської (12%) та Харківської (11%) областей. Разом з тим, найбільша частка населення виїхала із Запорізької області (23%), а також Києва та Київської області (близько п'ятої частини від довоєнного населення). Від 15% до 20% населення виїхало з Дніпропетровської, Миколаївської та Херсонської областей. 70% відсотків дорослих українців, які втекли від війни, мають вищу освіту. Частка людей з вищою освітою в Україні – 29%, в ЄС – 33%. Це означає, що біженцям буде простіше знайти роботу в ЄС. Утім, це може спричинити нестачу висококваліфікованих спеціалістів в Україні.
Більшість українських біженців перебувають у Польщі (38%), Німеччині (20%), Чехії (12%) та Італії (6%). У цих країнах вони можуть отримати статус тимчасового захисту, який надає право на перебування, роботу, доступ до систем охорони здоров'я та освіти.

До прикладу, в Німеччині українці можуть отримувати щомісячні виплати з безробіття (близько 400 євро), додаткові виплати на дітей (285-376 євро на місяць залежно від віку дитини) та субсидії на оренду житла. У Польщі ж єдиний вид регулярної допомоги, яку можуть отримувати біженці, – виплати на дитину (приблизно 100 євро на місяць). У Чехії українці можуть отримати лише одноразову допомогу (близько 200 євро). В Італії допомога становить 300 євро на місяць і виплачується протягом трьох місяців. Через це більшості українців у Польщі та в Італії не вистачає коштів на базові потреби. У Німеччині 76% українцям виплат достатньо для базових потреб, а 14% ні в чому собі не відмовляють.

Різна політика країн призводить до різної адаптації українців до ринку праці. У Німеччині працюють лише 15% біженців (бо перед пошуком роботи українців заохочують пройти курси з вивчення мови), в Італії – 12%. У Польщі працевлаштувався 41% українців, у Чехії – 47%.

Лише половина біженців, згідно з опитуванням, «точно планують» повернутися додому, «скоріше планують» – 24%. Однак чим довше триватиме війна, тим більше людей адаптуються до життя за кордоном і не повернуться в Україну. Важливу роль тут відіграють не лише остаточне закінчення війни та відсутність боїв і повітряних ударів у рідному регіоні, а й економічні фактори: можливість знайти високооплачувану роботу та вищий рівень життя в Україні.

Не виключено, що коли дорослі біженці повернуться в Україну, їхні діти старшого шкільного віку залишаться за кордоном. Адже 40% біженців прагнуть того, щоб їхні діти навчалися за кордоном.

Неповернення великої кількості біженців з вищою освітою та їхніх дітей становить велику загрозу для економіки нашої держави: річні втрати, за розрахунками експертів, становитимуть від 2,6% до 7,7% довоєнного ВВП.

Чоловіків буде більше, ніж жінок

За даними Державної служби статистики України, від 1991 до початку 2022 року на 100 жінок в Україні припадало 86 чоловіків. За прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, розробленим у травні-червні цього року, після закінчення війни чоловіків стане більше, ніж жінок.

«Хоч і чоловіків більше гине на війні, але ми вважаємо, що значна частина жінок не повернеться з-за кордону до України після закінчення бойових дій, тому буде диспропорція», – каже заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун. Все залежить від того, констатує вчений, як жінки влаштуються в інших країнах, чи знайдуть там гідну роботу, якою буде політика цих держав стосовно наших біженців після закінчення війни.

«Крім того, дуже важливо – чи є житло у цих жінок в Україні, чи буде у них тут робота, чи залишилися тут живими їхні чоловіки. Чинників дуже багато, які на це впливають, але головний – тривалість війни. За кордоном перебуває багато людей, які родом зі сходу України, де зараз тривають активні бойові дії. Тому ми вважаємо, що значна частина жінок не повернеться до України», – додає науковець.

Що стосується людей репродуктивного віку (від 15 до 49 років), то тут, за прогнозами вчених, також буде перевага чоловіків. Вона коливатиметься десь на рівні 110 чоловіків на 100 жінок, тому що саме ця група жінок становить більшість серед тих, які виїхали з України.

Ця ситуація має прямий вплив і на демографічне навантаження – сумарне співвідношення дітей і людей пенсійного віку до людей працездатного віку. «Беремо чисельність дітей у віці 0-15 років, до них додається населення у віці 60 років і старше, а потім береться відношення до кількості осіб 16-59 років. Потім усе це множиться на 1000, тобто розраховується на тисячу осіб. Так от, якщо взяти дані на початок незалежності України за 1991 рік, то у нас демографічне навантаження було 708 (із них дітьми 389, а особами, старшими за 60 років – 319), тобто стільки дітей і осіб у віці 60 років і старше на когорту працездатного населення. До 1999 року у нас переважало навантаження саме дітьми, а після – населенням у віці 60 років і старше. На початок 2022 року демографічне навантаження у нас було 688 – 270 за рахунок дітей і 418 за рахунок осіб старше 60 років», – пояснює вчений. Тобто на працездатне населення України зросте навантаження людьми старше 60 років. За прогнозом науковців, після 2025 року демографічне навантаження буде зменшуватися, а потім знову зростати.

«На 2037 рік демографічне навантаження становитиме 624, але дітьми – 174, а особами старше 60 років – 450. Тобто порівняно з 1991 роком демографічне навантаження зменшиться, але пропорція між дітьми та людьми старше 60 років збільшиться, – зазначає Олександр Гладун. – Зросте навантаження саме особами похилого віку. Через це варто очікувати навантаження на формування Пенсійного фонду, а також на групу працездатних осіб, які його наповнюють. Зменшення навантаження дітьми – це теж тривожний дзвіночок, бо у нас постійно знижується народжуваність. Якщо ж після закінчення війни відновиться демографічна статистика і ми реально побачимо, скільки людей повернулося до України, то цей прогноз буде переглядатися».

Демографічний розрив?

Прогнози щодо чисельності населення України після закінчення бойових дій коливаються від 24 до 35 мільйонів громадян. Передбачається, що у 2030 році населення України може бути одним із найстаріших у Європі та додатково обтяжене високим відсотком хворих людей, інвалідів, які страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР) або депресії. Таким чином, з країни, яка ще 30 років тому входила до європейських лідерів за чисельністю населення, Україна перетвориться на країну, якій загрожує демографічний розрив, масштаби якого перешкоджатимуть її динамічному розвитку та післявоєнній відбудові.

Населення України скорочується з 1990 року, що є наслідком тривалої негативної народжуваності (смертність значно перевищує народжуваність) та величезних масштабів економічної міграції. Його зменшення протягом багатьох років поглиблювалося економічною міграцією, яка часто переходила у міграцію населення. Повномасштабна агресія росії прискорила депопуляцію України. Внаслідок війни гине значна кількість військових і мирного населення.

Багатомільйонна хвиля біженців, як зазначалося вище, залишає Україну та осідає переважно в країнах Європи. До того ж накульгує демографія: 2022 році в Україні народилося на третину менше дітей, ніж роком раніше. Прогнози демографів на найближчий час ще песимістичніші. Війна також руйнівно впливає на психічний стан громадян, підвищуючи схильність до вживання психоактивних речовин і сприйнятливість до інших залежностей. Всесвітня організація охорони здоров'я оцінила, що кількість людей із ризиком психічних розладів в Україні досягне 10 мільйонів.
Динаміка післявоєнної відбудови України, її економічного та соціального розвитку визначатиметься, крім витрат на відбудову, як чисельністю населення, так і його віковою структурою, якістю здоров'я та рівнем освіти. Хочеться вірити, що все буде значно оптимістичніше, бо Перемога – близько.

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.