Недитячі бажання: про що просять діти Святого Миколая під час війни

У зв'язку з переходом на новоюліанський календар день Святого Миколая припадає на 6 грудня. Знаково, що цього дня відзначається й День Збройних сил України. Символічний збіг, погодьтеся. Адже з початком великої війни маленькі очікувачі див у листах до святого просять дронів, засобів для збивання ракет, зброї, амуніції для наших Захисників. На жаль, суттєво змінилися прагнення нашої малечі, а відповідно й прохання до Чудотворця: війна украла їхнє дитинство, події змусили вмить подорослішати. Якщо ще кілька років тому резиденції святого і його помічників, благодійні організації й державні установи отримували листи від дітвори з побажаннями подарувати телефон, ноутбук, книжку, велосипед, то тепер матеріальні забаганки відійшли далеко на задній план.

«Святий отче Миколаю…»

«Миколаю, благаю тебе, ти ж бо здатен творити дива: хай мій таточко оживе, бо його убила війна», – старанно виводив шестирічний Гнатик з Тернопільщини. Але так, щоб мама не бачила: він дуже не любить, коли вона плаче. Втім, відколи тата похоронили, він ще іншою її не бачив.

«Миколаю, твоя ікона, відколи пам'ятаю, висить над моїм ліжечком. Бабуся каже, ти завжди стежиш за моїми вчинками, саме тому щороку приносиш такі гарні подарунки, втілюючи мої прохання. Я то хотів телефон, але гроші, що збирав на нього, відніс волонтерам, щоб купили Захисникам необхідного. Зараз маю до тебе особливе прохання: знайди в полоні мого тата. Нехай він повернеться додому, а маму випишуть з лікарні, куди вона потрапила із нервовим зривом», – семирічний Микита з Чернівеччини традиційно засунув конверта за образ Чудотворця.

«Я так хочу додому, мій Святий Миколаю. Тільки мамі сусіди скинули на телефон ті руїни, що від нього залишилися, як і від моєї школи. Немає більше мого ліжечка, моєї улюбленої кімнати з моїми книгами. Нічого немає. Ми живемо у чужому місті, у чужому будинку. Мене добре прийняли ровесники у школі. Але я дуже хочу додому. Тож спробуй. Я знаю, що важко, та все ж ти, принаймні, спробуй: верни все, як було раніше. А я за це більше ніколи не проситиму у тебе ніяких дарунків», – вірить у диво і Настуся з Донеччини.
Минулоріч Міністерство оборони на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднило листи дітей до Святого Миколая, у яких вони просять про допомогу для українських Захисників, про нашу Перемогу. «Маленькі українці просять захисту для України, суперсили і Перемоги для наших Захисників. Сьогодні кожен воїн — земний помічник Миколая, що оберігає нас від нещасть і біди. Ми пишаємося і дякуємо нашим Захисникам!» — йдеться у повідомленні. Процитуємо кілька з таких листів.

«Дорогий Святий Миколаю! 24 лютого все змінилося, але ми тримаємося. Було багато пролито сліз. Дуже багато людей виїхали за кордон. Я хочу побажати нашим ЗСУ здоров'я, допомоги, техніки воєнної. Якщо б я була дорослішою, я б їм все віддала. Дякую, з повагою – учениця Стрільського ліцею, Софія».
«Святий Миколаю! Мене звати Оксана, мені одинадцять років. Я хочу попросити, щоб ти приніс воїнам зброю, одяг, їжу, щоб їм було тепло і мали що їсти. Дякую!»
«Привіт! Мій дорогий і любий Миколай! Цього року я навіть не замислювалася про щось матеріальне для себе. Я думала лише про військових, які цього Нового року не будуть зі своїми рідними та дітками. Деякі діти будуть святкувати це свято без своїх батьків, деякі взагалі не зможуть святкувати, оскільки загинули під час агресії нашого лютого ворога. Все, що я хочу цього року, - це Перемога. А ще - тепла всій країні, сили та техніки нашим ЗСУ».

Де чекає на листи Миколай

Щороку дітвора шле листи Святому Миколаю чи їде до його резиденцій. До прикладу, Укрпошта традиційно має поштову резиденцію Святого Миколая, куди українські діти надсилають свої листи з бажаннями і обов'язково отримують відповіді від нього. Нині в Україні чимало благодійних фондів, державних установ дарують дітям диво на Миколая: хтось своїм коштом, хтось за донати, хтось оприлюднюючи листи й шукаючи під кожного виконавця.
Благодійний фонд «Народний тил – реабілітація» уже вісім років дарує свято дітям, чиї батьки загинули або зникли безвісти, захищаючи країну від росіян. Також збирають кошти на подарунки цим дітям на Новий Рік і Різдво.
Ветеран АТО, письменник і менеджер проєктів державного концерну «Укроборонпром» Олег Болдирєв, більше відомий як Мартін Брест, який з 2017 року допомагає збирати кошти на подарунки дітям і якого у фонді називають «майор Святий Миколай», розповів «Українській правді», що волонтери не аналізують стан справ у сім'ї загиблого чи військовополоненого і не розмірковують про те, що їм потрібно, а що ні: «Єдине, про що ми думаємо, – це про те, що хоче дитина, звертаючись у своєму листі до Святого Миколая. Ось і все. Наше задання – купувати такі подарунки, які б купували їхні тато чи мама, якби були живі», – резюмував Брест. За його словами, від початку повномасштабної війни кількість звернень зросла в рази. Наприклад, минулого року волонтери отримали понад 10 тисяч листів від дітей по всій країні.

«Олені Святого Миколая» – благодійний проєкт, започаткований у 2016 році у Харкові. До 2022 року діти, які мешкали на прифронтових територіях Донецької та Луганської областей, щороку отримували подарунки на День Святого Миколая від благодійників. Волонтери отримують листи, які потім публікують на сайті. Кожен охочий може заповнити анкету і стати «чарівником» для однієї або кількох дітей, і надіслати подарунки волонтерам, які потім розвезуть усе у міста і села. «Спочатку ми працювали на лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях, – розповіла

«Українській правді» менеджерка і волонтерка Інна Ачкасова. – І у нас були там свої локації і волонтери, які збирали листи, виставляли їх на сайт, а люди надсилали подарунки. Ми їх сортували по локаціях, їхали, проводили свято, дарували ці подарунки дітям. Працювали навіть на «нулі», за 5-10 кілометрів від бойових дій. Коли почалося повномасштабне вторгнення, ці локації були або одразу окуповані росіянами, або повністю зруйновані, як-от Бахмут або Авдіївка. Діти з батьками повиїжджали». Цього року команда волонтерів проєкту планує відвідати 40 міст і сіл зі святковою програмою та подарувати дітям подарунки, про які вони просили у листах. Як зауважує менеджерка проєкту, зміст листів за два роки повномасштабної війни разюче змінився. Діти часто просять у Святого Миколая зброю для Захисників, миру, Перемоги для України, а ще – речі, які б забезпечили базові потреби. Деякі діти просили: «За гроші, які ви могли б витратити мені на подарунок, купіть краще дрон для ЗСУ». І такі запити люди розібрали. Волонтери зібрали гроші і купили дрони. А в Ізюмі були діти, які попросили дрова, щоб протопити хату. Один хлопець написав: дрова і 10 листів шиферу. В результаті ми зібрали майже 900 тисяч, закупили палети для опалювання, які частково вже доставили до Ізюма. Згодом через нашого волонтера в Ізюмі ми дізналися, що деякі багатодітні родини також цього потребують, і відвезли ще й їм».

На щастя, таких волонтерів і таких організацій чимало. Хочеться просто людського: щоб Миколай посприяв якомога швидшій Перемозі і щоб у українських дітей мрії знову стали дитячими.

Трішки про Чудотворця

Відповідно до переказів, Святий Миколай народився близько 270 року у місті Патарі у римській провінція Лікія (на південному заході сучасної Туреччини). Його батьки були ревними християнами, а дядько, теж Миколай, за однією з версій, — єпископом сусіднього міста Мира. Великий спадок, отриманий після смерті батьків, Миколай роздав нужденним. Він вирішив присвятити життя служінню Богу, і згодом його обрали єпископом Мирським. За однією з легенд, після смерті місцевого єпископа жителі міста вирішили, що його місце посяде перший священник, який зайде до храму. І ним став Миколай, який якраз прийшов помолитися. Вважається, що кілька років Миколай просидів у в'язниці під час гонінь на християн за часів імператора Діоклетіана та його наступників. Після оголошення у Римській імперії едикту про віротерпимість він вийшов на волю та доклав зусиль для поширення християнства у Лікії. Миколай очолював Мирське єпископство до кінця життя. Помер він близько 345 року. Християни двічі на рік вшановують пам'ять святого: 6 грудня — у день його смерті, а 9 травня — в пам'ять про перенесення його мощей із Лікії до італійського міста Барі.

Чому Миколай приносить дітям подарунки

Згідно з легендою, по сусідству з Миколаєм жив чоловік, який «підступами сатани» пройшов шлях від «заможної людини до найбіднішого бідняка». Мав він трьох надзвичайно вродливих доньок, проте за відсутності посагу ніхто не хотів брати їх заміж. Тож батько вже думав віддати їх у будинок розпусти, щоби отримати хоч якість гроші на життя. Про це дізнався Миколай і тричі потайки підкидав сусіду мішечки із золотом. Завдяки цим дарункам кожна з доньок успішно вийшла заміж та врятувалася від страшної долі. Згодом легенда позбулась згадок про проституцію, перетворилася на добру казку та поповнилася новими деталями. Зокрема про те, що Миколай закидав дівчатам подарунки через димохід одразу у панчохи. Звідси і пішла популярна на Заході традиція класти подарунки у панчохи чи шкарпетки.

Традиції в Україні

За українською традицією, на Миколая варили мед і пиво, влаштовували гуляння і катання з піснями на санях. Дітям цього дня дарували особливе печиво — миколайчики. До дня Святого Миколая намагалися обов'язково віддати борги. Казали: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». Також було заведено миритися та прощати одне одного. Окрім подарунків для дітей, існує традиція проявляти турботу про нужденних — взяти участь у благодійних заходах або просто допомогти тим, хто цього потребує.

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.