«Дитяче телевізійне агенство»: наповни життя веселковими барвами!

Чим відрізняється дитяче телебачення від дорослого? Майже всім. Адже діти – не просто чудові телевізійники. Складно посперечатися з тим, що вони креативніші за дорослих, завжди повні нових ідей, щирі й безпосередні. І саме це є тією родзинкою, якої так часто не вистачає телебаченню сьогодні. В дитячих передачах - душа, чистота почуттів, відкритість...

Перші в Україні

А все починалося у далекому 1996 році. Тоді з ідеї незмінного директора та генерального продюсера агентства Олени Іванової, наче із зернинки, у Хмельницькому зародилося дитяче телебачення — одне з перших в Україні. Щоправда, про телевиробництво такого масштабу, яким є воно сьогодні, не мріяла навіть вона, адже розпочинала з кількох дитячих програм, котрих так тоді не вистачало місцевій аудиторії. До їх створення, звісно, почала залучати дітлахів. Працювати з малюками було нелегко, хоч і таланту, і відкритості у юних телевізійників не бракувало. Але їх потрібно було вчити, ставити мову, відпрацьовувати сценарії... Тоді в Олени Іванової й зародилася думка, що справи підуть значно краще, якщо в певні дні вона займатиметься з дітьми навчанням, а в інші — зніматиме разом з ними програми.

З часом, відвідувати телестудію бажало все більше дітей: їх було п'ятеро, потім десятеро, група, дві... І так само, з кожною новою дитиною, відшліфовувалась і система навчання та створення програм. А вже за рік-два невеличка телемайстерня переросла у серйозну школу для підготовки професійних кадрів, котрих на той час і справді не вистачало у Хмельницькому. Згодом, об'єднавши увесь досвід, у школі розпочали готувати дітей окремо за кожним напрямком: для тележурналістики, радіожурналістики, дикторів, ведучих...

Так хмельничани стали першими, хто заявив усій Україні, що дитяче телебачення можливе. Та згодом зрозуміли, що навчальний напрямок дитячого телевиробництва вже потребує ширших просторів. Однієї кімнатки, де дітки пізнавали основи режисури, акторської та журналістської майстерності було замало... А бажаючих навчатися з кожним роком все більшало. І у 2001 році тодішній міський голова Хмельницького Михайло Чекман, який дуже пильно приглядався до дитячої телешколи, пішов назустріч дітлахам і знайшов можливість виділити їм окреме приміщення. Так, з легкої руки Михайла Костянтиновича і завдяки його щирій прихильності до дитячої творчості, у юних телевізійників з'явився свій власний дім. Того ж року «Дитяче телевізійне агентство» зареєструвалося як окрема організація, а навчальний процес і телевиробництво почали розвиватися як два окремі напрямки.

«Наш колектив – як один міцний кулак»

… До нового навчального року готувалися усі разом, власними силами робили ремонт, шукали спонсорів... Саме тоді, пригадує Олена Дмитрівна, багато з викладачів, не повіривши в майбутнє «Дитячого телевізійного агенства», пішли з роботи, але, запевняє директор, найкращі залишилися. «Я дуже пишаюся тим, що роки, які пересіювали, наче пісок, наш колектив, зробили його надпрофесійним, надійним, як один кулак», - каже вона. Дуже скоро, завдяки старанням дітей та колективу, «Дитяче телевізійне агенство» стало частим гостем на різноманітних фестивалях та конкурсах. Всеукраїнський конкурс регіонального телебачення «Україна Єдина», фестиваль молодіжного , дитячого кіно і телебачення «Кришталеві джерела», фестиваль-телефорум «Будемо разом» - далеко не повний перелік конкурсів, на яких програми Агентства ставали лауреатами та дипломантами у різних номінаціях. І невеличкі, і грандіозні перемоги лише додавали впевненості в тому, що уся ця справа — не даремна. Так слава про хмельницьких юних телевізійників облетіла не лише Україну, а й близьке зарубіжжя.

Поруч зі створенням дитячих програм та навчанням, «Дитяче телевізійне агентство» часто влаштовувало для хмельничан різноманітні шоу, конкурси, розважальні програми... Для цієї справи, звісно ж, окрім юних телевізійників, залучали дітей з кращих художніх колективів міста, співаків, танцюристів, хореографів... Тоді у Олени Іванової й викикла ідея: а чому б їм не об'єднатися? Як результат, окрім журналістського відділення, нині в «Дитячому телевізійному агенстві» успішно діють три хореографічні колективи: зразковий колектив спортивно-сучасного танцю «Імпульс» під керівництвом Тетяни Пукас, шоу-балет «Фріденс», яким керує Юлія Жилюк, ансамбль стилізованого танцю «Водограй» Наталії Бурки, шоу-група юних співаків «Веселий настрій» на чолі з керівником Світланою Собко. Родзинкою Агентства став театр моделей «Афродіта», котрим керує викладач та суддя міжнародного класу Світлана Краснюк.

Мрії про власний дитячий канал стали реальністю

Початок 2000-х став для «Дитячого телевізійного агентства» часом розквіту. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на черговому конкурсі «Кришталеві джерела» в 2002 році нагородила Дитяче телевізійне агентство Почесною грамотою за значний внесок у розвиток дитячого та молодіжного телемовлення і високу професійну майстерність. Щомісяця в Агентстві знімалося багато цікавих телепередач, і в тому ефірі, який надавали дітям місцеві телеканали, їм було вже затісно. Так у керівництва «Дитячого телевізійного агентства» зародилася ідея отримати власний дитячий канал. Її підтримав і нинішній голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ( в 2004 році – член Національної ради) Володими Манжосов. Великий внесок зробив і представник Національної ради в Хмельницькій області Анатолій Пенкальський. Завдяки його зверненням до «Укрчастотнагляду» справа зрушилася з місця і розпочалися прорахунки спеціальної частоти під дитяче мовлення - саме для «Дитячого телевізійного агенства».

Так, в 2004 році «Дитяче телевізійне агентство» стало першим в Україні, хто отримав ліцензію та власний дитячий телеканал.

«Дитяче телебачення – це те, що формує культуру підростаючого покоління»

«Основна вимога, яку нині пред'являють до телебачення самі діти, - пізнавальність, - каже директор «Дитячого телевізійного агентства» Олена Іванова, - а тому ми працюємо над створенням програм для різних вікових аудиторій: для дошкільнят «Смайлик», «Карамелька», для середнього шкільного віку «Дітвора», «Яблуко», «Світ танцю», «Сім нот», «Новинушки», для підлітків - «В мережі» та «Примхи Афродіти». Ми створюємо програми, різні за жанрами та тематикою, головне, щоб вони були цікаві і потрібні юним глядачам. Вони спонукають дітей до творчості, виховують дружбу, доброзичливість, взаємоповагу. А це — якраз те, що нині формує національну приналежність та культуру підростаючого покоління. Також «Дитяче телевізійне агентство” плідно співпрацює з Міжнародним Дитячим фондом ООН «ЮНІСЕФ», учні задіяні у різноманітних соціальних проектах, працюють над створенням освітніх фільмів. А серед мрій, до втілення яких ми прагнемо, - подальше територіальне розширення та створення нових творчих проектів, мюзиклів. Хто зна, можливо з часом ми переростимо у середній спеціалізований навчальний заклад”.

Та чи не найбільше радіє Олена Дмитрівна тому, що випускники “Дитячого телевізійного агентства” з легкістю знаходять себе у житті. Діти, які закінчили відділення журналістики, вступають у вузи та стають професійними ведучими, телережисерами, журналістами. І що дуже приємно, повертаються працювати до рідного міста.

«Наші діти - усі талановиті, варто лише вміти розгледіти цей талант і підтримати його», - ділиться сокровенним пані Олена. - А відтак впевнена, що «Дитяче телевізійне агенство» - це шанс для багатьох дітей здійснити свої мрії!

Тетяна Пукас, хореограф зразкового колективу спортивно-сучасного танцю «Імпульс»:
«Ми намагаємося завжди бути в руслі, розвиватися, рости творчо та професійно. Для кожної дитини – це можливість побачити життя по-іншому, зробити його насиченим і цікавим. Бачити не просто фарби, а відтінки цих фарб. Адже саме цієї веселковості так іноді не вистачає в житті наших дітей».

Атастасія Рублевська, колишня учениця, а нині викладач школи журналістики:
«Навчання в школі журналістики кардинально змінило моє життя. Вперше я переступила її поріг без особливого ентузіазму, а згодом зрозуміла, що без телебачення не можу прожити й дня. А тому й повернулася сюди навіть після навчання в інституті. Саме ця школа дала мені стимул для розвитку кар'єри телережисера та впевненість у своїх силах».

Анна Мовчан, учениця школи журналістики:
«У школі журналістики я навчаюся п’ятий рік поспіль і впевнена, що це саме те, чому я хочу присвятити своє життя в майбутньому. Я буду тележурналістом. Нині, пригадуючи свої перші ефіри, я безмежно вдячна викладачам, які мені допомагали, які не дають зневіритися, а навпаки розкривають нас, дітей, і допомагають повірити в те, що ти – особливий, ти – талановитий».

Алла Гуменюк, редактор Ярмолинецької районної газети, мама Романа Гуменюка, учня школи журналістики:
«Кожній дитині потрібне цікаве заняття – без примусу з боку батьків. Мій син знайшов його тут, в Дитячому телевізійному агентстві. В першу чергу, - завдяки викладачам, які спілкуються з дітьми на рівних, дозволяють експериментувати, проявляти фантазію, втілювати в життя свої ідеї. Нині син вже визначився з майбутньою професією і це буде журналістика. І саме завдяки навчанню в Дитячому телевізійному агентстві він матиме дуже цінний досвід. Я впевнена, що він буде підготовленим до професії».