“У весільне гільце додаю колоски, сіль та цукор”

Галина Кушнір вже десять років живе на Городоччині. Раніше здобула професію ветеринарного лікаря, зараз освоює фах кухаря-кондитера. А вечори присвячує справі, яка з дитинства припала до душі – виготовляє весільні квіти, готує для молодят весільне гільце. Знаючи про вподобання молодої жінки, односельці та мешканці сусідніх сіл замовляють у неї квіти на одну з головних подій життя.

Головну квітку для гільця виготовляла кухарка

“У моєму рідному селі (Слобідка-Охрімовецька Віньковецького району) у п'ятницю, перед весіллям, збиралися дівчата і хлопці, - розповідає пані Галина. - Дівчата займалися квітами, а хлопці йшли у ліс по ялинку, на яку потім ці квіти кріпили. До речі, сама наречена квітів не робила, це забороняє традиція. Біля дорослих завжди крутилася малеча. Я почала приглядатися до того, що робили дівчата, десь з шести років. Дуже скоро мене взяли у помічниці. Перше, що довіряли малим – це робити стружку”. Галина Михайлівна бере до рук тоненьку смужку кольорового паперу, ножиці, і швиденько шкребе ними по паперу. Виходить ніби зморщена стрічка. Такі різнокольорові стрічки чіпляють на гільце. “Головну, велику квітку у нас робила старша кухарка, - продовжує пані Галина. - Для цього її на пару годин звільняли від роботи на кухні. А дівчата виготовляли маленькі квіточки і морщили стружку. Я завжди сідала біля кухарки й уважно стежила за її руками. Дуже скоро й сама навчилася робити квіти. У нашому селі у гільце вставляли колоски, які символізували добробут. Також вкладали копійки – обов'язково жовті – символ золота, багатства. І сипали сіль-цукор – щоб життя було солодким, але зі смаком, цікавим, неодноманітним. І процес виготовлення квіток завжди супроводжувався піснею. Тут, у Борщівці, таких традицій немає. Весільне гільце (у селі його ще називають різкою) має принести хресна мама нареченої. І не важливо, чи сама вона його зробить, чи комусь замовить. А от розмаїття квітів на Городоччині значно більше. На моїй батьківщині виготовляли головну квітку – троянду, символ нареченої. І чіпляли маленькі квітки та багато стружки. Тут роблять багато різних квітів – і більших, і менших. Деякі квіти я навчилася робити в однієї своєї односільчанки. Інші ж вигадую сама, люблю фантазувати. Кількість квіток залежить від кількості гостей, адже частину квітів роздають їм. На ялинці залишають десять-п'ятнадцять і вішають її на дерево. Це гільце символізує дерево життя, вважається, що воно приносить добробут і процвітання родині і відганяє зло. Так само, як на Віньковеччині, я додаю у гільце колоски, сиплю цукор-сіль. І головне – квіти потрібно робити тільки тоді, коли є бажання. І при цьому мати гарний настрій і добрі думки. Зазвичай, на виготовлення гільця витрачаю три дні”.

І хоч весільні гільця, зроблені Галиною Кушнір, прикрашають не одне дерево в Борщівці та сусідніх селах. Городоччани ж її квіти вперше побачили навесні цього року на одній з виставок митців народної творчості у райцентрі.