Коли в домівки приходить свято…

и. Тільки хто ж створить таку атмосферу, як не сама людина? А в Теліжинцях Старосинявського району її зуміли створити…
Величні події зібрали мешканців древнього села Теліжинці у велику дружну родину. Мешканці відзначали 10-річчя незалежного господарства «Обрій», 860 років з часу першої збереженої згадки про історичну місцину на Старосинявщині – древнє поселення ХІІ-ХІІІ ст. Валли (Городець), що на березі річки Ікви, та закладення наріжного каменя під фундамент сільської церкви. На свято села прибули, як кажуть, усі – від старого до малого, стелилися барвами квіти, вабили троянди та духмяно пахли свіжовипечені короваї, які малеча підносила на вишиваних рушниках господареві села – керівнику сільськогосподарського товариства «Обрій» Олександру Кроту. Адже завдяки його невтомним рукам та великому бажанню жити і працювати на рідній землі село нині почало відроджуватися. Подумати тільки, 10 років тому керівник господарства не мав навіть чим засіяти поля, і тоді на допомогу прийшло усе село – по копійці збирали на посівну, громадою виходили в поле, проте вистояли! Змогли поставити на ноги занепале господарство, яке нині одне з найкращих в нашому краї. Завдяки господарству в селі і робочі місця з’явилися, і хліб свій вирощують, ось і церкву почали будувати. Духовенство Української Православної Церкви Київського Патріархату, на чолі із Благочинним Старосинявського району Олегом Макаровським, прибуло провести святкове богослужіння. Хвилювалися старожили – такого свята в селі не було майже півстоліття! 85-річна Пелагея Крот згадує ще ті далекі страшні комуністичні часи, коли стареньку церкву розбирали, і величезні дзвони на возі везли на переплавку. Палили вручну написані книги із сільською історією. Усі плакали, та людей в шкірянках це не хвилювало…
Жителька села, місцевий краєзнавець Любов Сердунич, розповіла цікаву історію церкви. На місці закладення фундаменту у селі був храм за часів царської Росії. За легендою, що і досі живе у селі, цариця Катерина посперечалася з турками: мовляв, як вона за одну ніч збудує церкву в Теліжинцях – швидше, ніж турки прокопають підземний хід від села до Меджибожа, то ворожі війська турків перестануть нападати на мальовниче село. Катерина парі виграла – за одну ніч стояла церква серед чарівної природи Теліжинець на березі Ікви, а підземний хід турки не докопали. Відтоді село обминають усілякі негаразди…
До речі, у польських історичних джерелах перша офіційна згадка про село була 427 років тому. Це вже кропітка робота істориків. Так, ще зовсім молодим розпочинав тут свої перші історичні розкопки професор Кам’янець-Подільського національного університету Василь Якубович.
Свято відшуміло, мов один день. Селяни, огорнені приємними враженнями, прямували на святковий обід із домашніх страв та духмяного хліба з печі на черені. На другому березі виднілося місце давнього поселення Валли, дугою ховаючись у верболозах. Затишно тут і добре, веселкою радують око осінні квіти, душа окрилюється, а серце завмирає від щирості людей та їхнього бажання відродити рідне село.