Багатодітній матері-одиночці відключили опалення

Як ми писали, 16 липня у Полонному Ганна Білик народила трійню. Від першого шлюбу у жінки вже було двоє дівчаток. А тут одразу три хлопчики. Радість швидко затьмарилася щоденними турботами. Влада обіцяла усіляко допомогти багатодітній сім’ї. Тим більше, що зі співмешканцем, від якого Ганна народила трійню, не склалося. Тож мати-одиначка залишилася зі своїми проблемами наодинці.

Наприкінці вересня працівники Полонської філії «Хмельницькгаз» проводили перевірку до опалювального сезону. У Ганни газовий котел старого виробництва. При перевірці не спрацювала кнопка автоматики. Газовики опломбували котел. Тобто, перед самим опалювальним сезоном матері з п’ятьма дітьми відключили опалення. Численні звернення до мера Полонного, голови райдержадміністрації, у приймальню Президента не дали жодних результатів. Опалення немає донині.

«Я звернулася до мера, - розповідає 29-річна Ганна Білик. – Тільки до нього зайшла, він одразу ж почав: «Бюджет - не бездонна бочка. Ви чого тільки забажаєте, одразу ж просите. Грошей немає». Пішла в райдержадміністрацію. Викликали мене на якусь нараду. Я їм розповіла про свою проблему. Тоді заступник голови району каже до мене: «А я знаю, як вирішити вашу проблему». Ну, думаю, може, знайшли яких спонсорів чи десь грошей дістали. А він: «Зекономте кілька місяців і купіть новий котел».

«Понароджують і просять житло, машини»

Жінка зі скаргою поїхала в Київ до Президента. Природно, що до нього її ніхто не пустив. Натомість направили у приймальню.

«Поїхала я на ту Шовковичну, 12, - каже Ганна Білик. – Кілька годин вистояла в черзі. Заходжу. Тепер добре розумію, чому там на дверях висить напис: «Вимикати мобільні телефони». А це, щоб часом хтось розмову не записав. Там мені такого наговорили. Я розповіла йому про все, а він мене питає: «А чоловік де»? Як почув, що немає, і давай: «Треба було не родити. А то понароджують, а потім ходять і просять житло, машини, землю. Все, йдіть, я і так вам приділив часу більше, ніж треба». Пішла до Карпачової. Мене прийняв один із заступників. Сказав, що подібні питання мають вирішуватися на місцевому рівні». Витратила нерви, час, гроші, а повернулася в холодну хату до розбитого корита, чи то до газового котла».

Районна адміністрація таки завезла жінці машину дров. Мокрі стовбури ялини спочатку потрібно було порізати. Згодом порубати. Але напалити мокрим деревом - справа не з легких.

«Як вона, бідна, з тим розпалюванням мучиться, - розповідає сусідка Ніна Сахнюк. – Мало того, що наймала людей, щоб нарізали. Платила гроші і за те, щоб порубали. А вони мокрі, хоч викручуй. Ними не розпалиш. А підкинеш дровиняку, вогонь одразу гасне. А сажі від них стільки, що жах».

Мокрими дровами палить двічі на день

Нині п’ятеро діток і Ганна мешкають в одній кімнаті. Аби її обігріти, грубку доводиться палити двічі на день. Під грубкою стоять два дитячі ліжечка. Далі - розкладний диван. Під іншою стіною - шафа, столик, і тумбочка з телевізором. На підлозі троє ходунків.

«Ходунки дали в районному відділі молоді, сім’ї та спорту, - каже Ганна Білик. – А Мирослав, Святослав і Ярослав сплять на дивані. Отак подушки забираю і кладу дітей головами до стіни. Сама лягаю скраю. Дівчатка сплять на ліжечках. А як старша Сніжанка засне на дивані, то лягаю на підлозі. У влади попросила ліжечка. Привезли чотири списаних з садочка. Три такі, що одразу викинула. А одне скрутила шурупами то ніби тримається. Підприємці міста зібрали гроші і купили пральну машинку. Подарувала районна адміністрація. Жінка зателефонувала владі, бо не знала, де я живу, і віддала з двійнят колиску. Подарувала знову ж таки адміністрація. Від місцевої влади тільки й галасу, що про допомогу».

Немає заяви, немає проблеми

Міський голова Полонного заявив, що про відключене у Ганни Білик тепло чує вперше. «Ви до мене з заявою зверталися? - питає голова міста Полонного Станіслав Розумовський. – Ми зараз піднімемо усі папери. А якщо людина з заявою не зверталася, то в неї і проблем немає. Жінка звернулася щодо житла. Було таке. Ми поставили її на чергу. Але промисловість району майже не працює. Тому отримання житла - це питання років. А щодо опалення напишіть заяву. 24 січня на сесії приймемо кошторис міста. Тоді і винесемо це питання на порядок денний».

Щоправда, чиновника мало турбує, що в хаті Ганни Білик прохолодно, навіть коли надворі плюсова температура. А за вікном зима. Та й винесення питання на розгляд і його вирішення - дуже велика різниця.

У районній адміністрації наступного разу пообіцяли завезти сухих дров.
«Ми жінці придбали пральну машинку, привезли дитячі ліжечка, для діток коляску, - розповідає заступник голови Полонської райдержадміністрації Валентин Жухевич. – На заміну котла у нас немає коштів. А завезли на 1500 гривень дров – незадоволена. Наступного разу будемо шукати сухі. Треба буде, поїдемо в Житомирську область».

Скільки під цю ялину дуба списано

«Зачекайте, ви кажете, що привезли мені дров на півтори тисячі, - каже Ганна Білик. - Я ще 400 гривень дала, аби їх порізати. І 150 заплатила, щоб порубали. Новий котел коштує від двох тисяч гривень. Вже потрачено більше. А ви кажете, що в Житомирській області будете шукати дрова. Де логіка?”.

Газовики запевняють, що газовий котел відключили законно. «Там несправна автоматика безпеки, - розповідає старший майстер Полонської філії ПАТ «Хмельницькгаз» Наталія Потапова. – Коли погасне полум’я, цей електронний клапан перекриває подачу газу. Звісно, що котел можна відремонтувати, але запчастин до нього знайти практично неможливо. Подібні газові котли давно зняті з виробництва. Ми його опломбували для їх же безпеки. Лише з початку опалювального сезону через несправні газові прилади постраждали 83 особи. 46 з них загинуло».

Ганна Білик від держави щомісяця отримує 5 тисяч гривень. Жінка каже, що всі гроші витрачає на дітей. «1600 гривень йде на підгузники, - каже Ганна Білик. – Ми з мамою влітку відмовилися від них. Пральна машинка не переставала працювати. А ми все вивішували. Влітку висихало, а взимку це просто нереально. 300 гривень витрачаю на креми і присипки. А ще ліки. Все інше витрачаю на одяг та їжу. Куди, в яку інстанцію не зайду — усюди одне і те ж запитання: «А скільки ти отримуєш грошей?” І чомусь ніхто мене не запитає: «Ганно, а скільки ти витрачаєш?” На кожному кроці влада говорить про збільшування народжуваності. Про різні допомоги: житло, авто. А насправді можна розраховувати хіба що на мокрі дрова і на фразу: «Понароджують».