Звідки беруться звички?

 Вкриваємося гусячою шкірою. Цей рефлекс у нас ще із доісторичних часів. За своєю суттю, пухирці на шкірі – це пухирці повітря. Вони допомагають зберегти тепло. Це було актуально для наших волохатих предків, котрі не мали одягу. Крім того, гусячою шкірою ми можемо вкритися від страху – це також давня захисна реакція. Згадайте: шерсть дибки означає, що тварина готова до боротьби за своє життя. А ось те, що притаманне лише людині, – це мурашки по шкірі від задоволення.
Любимо потягуватися. Коли людина потягується після сну або довгого перебування в одній позі, організм отримує сигнал про те, що настав час рухатися. До цього м’язи були розслабленими, а більша частина м’язових капілярів у спокійному стані закрита. В момент потягування капіляри відкриваються, наповнюються кров’ю і «силою». Все це відбувається поступово, тому потягуємося ми повільно. До того ж, цей процес пов’язаний із центром задоволення в головному мозку – ось чому потягуватися так приємно.
Позіхаємо. Якщо в організмі накопичується занадто багато вуглекислого газу, ми мимоволі широко відкриваємо рот і робимо глибокий вдих, щоб наситити кров киснем. Тому, позіхнувши, людина відчуває себе трохи бадьоріше.
Чхаємо. Це подразнення нервових закінчень слизової оболонки носа. Викликати його можуть алергени, пил, запахи тощо. Організм одразу намагається позбутися від непрошених гостей: відбувається глибокий вдих, а потім різкий видих – чхання, разом із яким все непотрібне виходить із носоглотки. До речі, чоловіки чхають частіше, ніж жінки. Швидкість руху повітря при чханні 150 км/год, при цьому вилітає 100 тисяч мікробів.
Дратуємося від скреготу нігтів по склу. Несприйняття цього звуку закладено глибоко в нашій підсвідомості й передалося нам від стародавніх предків. Це з’ясував американський вчений Блейк. Він піддав акустичному аналізу скрегіт нігтя, а потім порівняв його з різними шерехами, криками птахів і тварин. Виявилося, такий звук дуже схожий на сигнал небезпеки, який передають одна одній мавпи.

Підготувала Світлана ЯСЬКОВА.