ye-logo.v1.2
8 Квітня, 2020

Не такий, як усі

Здоров'я 4384

Що робити, якщо дитина заїкається...

Зазвичай всім подобається слухати, як смішно та мило розмовляють малі діти, перекручуючи слова та неправильно вимовляючи звуки. Та далеко не всі задумуються, що ця дитяча забава згодом може перерости у серйозну дорослу проблему. Невиправлених в дитинстві дефектів мовлення у зрілому віці позбутися дуже важко. Спочатку з дитини кепкують у школі, згодом це переростає в серйозний комплекс, і людина починає боятися говорити взагалі. Серед таких мовленнєвих дефектів, які псують багатьом життя, і заїкання.
Спадковість – не останній фактор
«Серед лікарів побутує багато думок з приводу причин заїкання, – розповідає дитячий психіатр Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру Наталя Орлик. – Зокрема, одна з них – це ослаблена центральна нервова система. Здебільшого, воно виникає в ранньому дитинстві в період, коли формується мова дитини. Саме в цей час перевантаження мовленнєвих функцій, важка психічна травма чи навіть переляк можуть стати причиною того, що дитина починає заїкатися. Часто-густо діти з органічними порушеннями головного мозку, завданими патологічними пологами, які вчасно не отримали коригуючого лікування, також є мішенню для розвитку цього мовного розладу. Інколи воно з’являється після певних інфекційних захворювань, коли організм ослаблений. Часто заїкання виникає при тривалій психічній невротизації – постійному несправедливому, грубому ставленні до дитини людей, котрі оточують її».
Як стверджує дитячий психіатр, до заїкання може призвести навіть раптова зміна на гірше життєвих умов (атмосфери в сім’ї, режиму). Часті також випадки заїкання у дітей, які рано навчилися говорити, батьки яких читають їм дуже багато віршів, казок і постійно просять: «розкажи», «повтори» та часто змушують говорити напоказ.
Схильність до заїкання може носити й сімейний характер і спостерігається приблизно у кожної четвертої дитини, яка заїкається. Виявляється, спадковість – не останній фактор виникнення цієї недуги. Якщо в родині є людина, яка потерпає на неї, то ймовірність проявів заїкання у інших дуже велика. Особливо, у близнюків, братів та сестер.
Які причини заїкуватості й як з нею боротися?
«Хоч досі й немає єдиного погляду на походження заїкуватості, але науковці називають низку факторів, які допомагають визначити форму цього порушення, – каже Наталя Федорівна. – Нині заїкання поділяють на дві форми: невротичне і неврозоподібне. Початок невротичного – це, як правило, переляк, психотравма. Вразливу дитину може налякати напад тварини, домашній скандал, страх темряви, самотності, іноді кошмарний сон. Але причини заїкуватості глибші. Погодьтеся, не кожне вразливе дитя починає заїкатися. Це відбувається з тими, в кого є особлива будова нервової системи, вроджена патологія мовленнєвого апарату. Як кажуть, де тонко, там і рветься».
Як стверджує Наталя Орлик, у більшості випадків захворювання заявляє про себе у дитячому віці. Як правило, у 2-4-річних хлопчиків. Пояснюється це тим, що, на відміну від дівчат, вони пізніше починають говорити, частіше потрапляють у ситуації, що травмують психіку. Часом появі перших запинок у мові можуть передувати ослаблення й загальні невротичні розлади, наприклад, порушення сну, плаксивість, полохливість, підвищена виснажливість. У деяких випадках заїкання поєднується з фактором “мокрої постелі”.
«Особлива проблема – істерична заї­куватість, при якій пошепки, наодинці з собою чи під час співу людина не відчуває проблем із вимовою, – стверджує Наталя Федорівна. – Але досить лише з’явитися “глядачеві” чи просто бажанню привернути до себе увагу, як недуга заявляє про себе.
Щоб вчасно допомогти дитині, важливо не пропустити перші ознаки заїкання:
• дитина раптово замовкає, відмовляється говорити (це може тривати від двох годин до кількох діб), після чого знов починає говорити, але вже заїкаючись. Якщо встигнути в цей час звернутися до фахівця до моменту виникнення заїкання, йому можна запобігти;
• вживання перед окремими словами зайвих звуків (а, і);
• повторення перших складів або цілих слів на початку фрази;
• вимушені зупинки в середині слова, фрази;
• заминки перед початком розмови.
Знання цих простих ознак може допомогти батькам і педагогам звернутися до фахівців (психолога, психіатра, логопеда), оскільки заїканню легше запобігти, аніж лікувати.
«Задля профілактики не рекомедується читати дітям багато книг, які не відповідають їхньому віку, – каже Наталя Орлик. – Шкідливо читати на ніч страшні казки, оскільки це може викликати у дитини відчуття постійного страху: вона боїться побачити Бабу Ягу, лісовика, чорта тощо. Не слід дозволяти часто та довго дивитися телепередачі. Це стомлює організм і нервову систему дитини. Надто погано впливають передачі, не відповідні дитячому віку, особливо перед сном. До того ж, не можна надмірно балувати дітей, виконувати будь-які їхні забаганки, оскільки в цьому випадку психічною травмою для дитини може стати навіть незначна суперечка, наприклад, відмова щось купити. 
«Самостійні спроби подолати цю недугу, зазвичай, не приносять вагомих результатів, – каже Наталя Федорівна. – Деякі батьки думають, що їхні діти «виговоряться» з часом. Це помилкове судження. Треба систематично працювати з малюком, щоб досягти позитивного результату. Навіть коли малий ще не говорить, варто читати йому книжки, при цьому намагатись чітко і правильно вимовляти всі звуки і слова, адже дитина схильна копіювати те, що чує і бачить. І головне, якщо проблема таки виникла, батькам не варто боятися і якомога швидше звернутися до спеціалістів. Можна лікувати заїкання і в 20-річному віці, але піддаватиметься воно йому набагато важче. В будь-якому випадку заїкання потрібно лікувати комплексно. Наприклад, у Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері з дитиною працюватимуть і логопед, і дитячий психіатр, і психолог, які розроблять індивідуальну програму подолання цього мовного розладу і при цьому зберігатимуть цілковиту анонімність».
Пам’ятайте, що заїкання, особливо у дитини чи підлітка, може поступово перерости у глобальну особисту психологічну проблему. Адже деякі хворі вчаться заміняти одні слова іншими, обмежуватися короткими відповідями, вибудовують цілі системи, що дозволяють їм уникати складних мовленнєвих ситуацій. А часом — просто виводять себе із процесу спілкування. Боячись бути “не такими, як усі”, вони взагалі переривають свій контакт з оточенням.
На замітку
Під час розмови обов’язково дивіться маляті в очі, щоб він бачив вашу увагу до його слів. Намагайтеся також не дуже часто обсмикувати маля і поправляти помилки в словах – у нього ще буде час удосконалити свою мову. Для маляти перших років життя важливо бути почутим.
Не примушуйте маля говорити «повільніше», «дихати», «не нервувати». Краще самі при розмові з дитиною зберігайте повільний плавний темп мовлення. Маля намагатиметься наслідувати вас.
І найголовніше – не панікуйте! Інакше дитина теж боятиметься говорити. А різні неврози лише посилюють заїкання.



Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Віддалена робота

  Так  Ні, дякую