Чому кожній жінці щороку важливо пройти огляд у мамолога – фахівець про рак грудей

За статистикою, щороку в Україні реєструються понад 15 тисяч нових випадків цієї онкопатології, близько шести тисяч помирають. За останні 30 років рівень захворюваності на рак молочної залози зріс у 2,5 раза. Разом з тим сучасні методи лікування дозволяють ефективно лікувати цю недугу, особливо якщо діагностувати хворобу на ранній стадії. На жаль, кожній четвертій жінці рак грудей діагностують на третій чи четвертій стадії, коли ефективність лікування значно знижується. Тож варто не затягувати з візитом до лікаря. Про ознаки, які мають насторожити жінку, а також про профілактику, діагностику та лікування онкологічних захворювань молочної залози розмовляємо із завідувачем відділення новоутворень грудної залози, шкіри, м'яких тканин і кісток, хірургом-онкологом вищої категорії обласного протипухлинного центру Ігорем Дробнером.

— Ігоре Гаррієвичу, як часто жінці потрібно відвідувати лікаря-мамолога?

— Кожна жінка, старша 18 років, яка дбає про своє здоров'я, має щороку відвідувати мамолога для профілактичного огляду. А якщо щось турбує, то звернутися до лікаря слід негайно. Крім того, жінкам до 35 років слід щороку виконувати ультразвукове дослідження, а після 35 років — мамографію.

— Чим відрізняються ці дослідження?

— Це зовсім різні методики. Мамографія — це рентгенологічне дослідження молочних залоз, а ультразвукове — діагностика з допомогою ультразвуку. Але не слід боятися рентгенологічного навантаження, при мамографії воно незначне і не шкідливе для здоров'я. Чим молодша жінка, тим інформативніше ультразвукове дослідження, чим старша — мамографічне. Це залежить від формування грудних залоз та вікових змін, які в них відбуваються. Іноді ці обстеження поєднуються, бо доповнюють одне одного і додають інформації. Найінформативніше дослідження — ультразвукове з еластографією, а також магнітно-резонансна томографія (МРТ) грудних залоз. Воно полягає у тому, що за допомогою додаткових функцій можна подивитися щільність тканини чи пухлини. Залежно від цього можна провести диференційну діагностику між злоякісним і доброякісним утворенням.

— Часто ми ультразвукове дослідження призначаємо собі самі. А потім не завжди йдемо до лікаря.

— Самостійно цього робити не потрібно. Якщо маєте скарги, зверніться до лікаря, а вже він, виходячи з огляду, віку, призначить те чи інше додаткове обстеження. Якщо ж скарг не маєте, відвідуйте лікаря раз на рік задля профілактики, а він, за потреби, скерує на додаткові обстеження. Також зараз існують так звані скринінгові програми. Для них відбирають групу жінок, і усім, незалежно від того, є у них скарги чи немає, роблять ультразвукове чи мамографічне дослідження, або ж обидва ці дослідження. Це потрібно для ранньої діагностики пухлин молочної залози. І якщо вам пропонують взяти участь у такій програмі, не відмовляйтеся.

— Якщо жінку нічого не турбує і при самообстеженні молочних залоз вона не знаходить жодних відхилень, то й до лікаря не поспішає.

— Це неправильно. Профілактичні огляди потрібні для того, щоб на ранній стадії виявити пухлини грудної залози. Адже якщо діагностувати злоякісну пухлину на ранній стадії, то у 98 відсотках випадків її вдається вилікувати. Тому, чим раніше встановлений діагноз, тим більше шансів побороти хворобу. А проблема у тому, що на початкових стадіях пухлини ніяк не проявляються, крім незначного ущільнення, на яке жінка зазвичай не звертає увагу. І, на жаль, у половині випадків пацієнтки звертаються до лікаря вже запізно.

— Які симптоми мають насторожити жінку і змусити прийти до мамолога?

— До лікаря її повинні привести не симптоми, а любов до себе. Якщо жінка любить себе, розуміє, що за своїм здоров'ям потрібно стежити, то щороку має відвідати лікаря. Як я вже зазначав, якраз лікування на ранніх стадіях найефективніше. Це означає, що буде збережена молочна залоза, жінка не отримуватиме токсичного лікування у вигляді хіміотерапії. Зволікаючи з візитом до лікаря навіть на пів року, можна втратити молочну залозу або навіть поплатитися життям. На початковій стадії, крім ущільнення, жодних симптомів немає. Біль, ураження лімфатичних вузлів, загальна слабкість, виділення — це вже занедбаний процес.

— Пухлини молочної залози частіше трапляються у жінок старшого віку?

— Хворіють і молодші, і старші. Просто у молодших частіше діагностуються доброякісні утворення, у старших — злоякісні.

— Хто у групі ризику щодо виникнення злоякісних утворень?

— Чим старша жінка, тим більше шансів мати злоякісну пухлину. Крім того, виникненню злоякісних утворень сприяють куріння, відсутність статевого життя, неконтрольоване вживання гормональних препаратів та протизаплідних засобів, пізні перші пологи чи відсутність пологів, якщо жінка не годувала дитину грудним молоком і навпаки — тривале таке годування. Також у групі ризику люди, які працюють зі шкідливими речовинами.

— Пухлини молочної залози лікують хірургічно?

— Все залежить від діагнозу. Приміром, фіброаденому (доброякісну пухлину, яка досить часто діагностується у жінок молодшого віку) лікують лише хірургічно. Щодо злоякісних пухлин, то, крім хірургічного, призначається комбіноване, радикально-комбіноване або комплексне лікування. І хірургічне не завжди є основним. Це може бути гормонотерапія, хіміотерапія, таргетна терапія (найсучасніший метод лікування, який дозволяє блокувати ріст ракових клітин на молекулярному рівні). Ці всі методи можуть використовуватися як окремо, так і в комплексі. Також дуже важлива променева терапія. У хірургічному лікуванні широко застосовуються малоінвазивні методики, які дозволяють зберегти орган. Також проводяться реконструктивні та пластичні операції, так звані онкопластичні операції. Це дозволяє пацієнткам отримати якість життя, не зменшуючи радикальність лікування.

— Лікування злоякісних пухлин тривале?

— Все залежить від діагнозу, стадії захворювання, стану пацієнтки. Що стосується хіміотерапії, то курси лікування проходять блоками. Вона може тривати пів року і довше. Проте не потрібно постійно перебувати в лікарі, інтервал між курсами може бути від трьох до чотирьох тижнів. Курс променевої терапії триває, в середньому, протягом місяця. Гормонотерапія — довготривале лікування — від п’яти до десяти років і більше, таргетна — від року і більше. Але це на 90 відсотків амбулаторне лікування. У деяких випадках у стаціонарі доводиться перебувати час від часу по кілька днів.