«Незручна» хвороба: чому виникає геморой та як його лікувати

Геморой – захворювання, про яке більшість не воліє говорити. Хвороба приносить не лише фізичні страждання, а й впливає на емоційний стан людини. На жаль, українці соромляться і бояться звертатися до лікаря-проктолога. Тому захворювання часто діагностують на пізній стадії, коли консервативне лікування вже неефективне і єдиним способом допомогти є операція. У структурі проктологічної захворюваності геморой займає перше місце. Розповісти про хворобу, методи діагностики та лікування ми попросили лікаря-проктолога Антона Краснобаба.

– Антоне Анатолійовичу, чому виникає геморой?

– Геморой (у перекладі з грецької haima – кров і rheo – течу) – це розростання кавернозних (артеріовенозних) тілець у кінцевому відділі прямої кишки. Причини виникнення захворювання різні – це і спадковість, і набуті чинники. Серед факторів ризику: вік, вагітність, неправильне харчування, зловживання алкоголем, часті закрепи чи діареї, малорухливий спосіб життя (зокрема тривале сидіння), важка фізична праця.

– Які симптоми мають змусити людину звернутися до проктолога?

– При будь-якому дискомфорті чи болі потрібно йти до лікаря. Щодо симптомів геморою, то це відчуття стороннього тіла, незручності в задньому проході, свербіж, кров’яні виділення після випорожнення, поява гемороїдальних вузлів, котрі при дефекації можуть виходити з заднього проходу і потім вправлятися назад при внутрішньому геморої або не вправлятися при зовнішньому.

– Геморой розвивається поступово?

– Так, і хронічний, і гострий геморой у своєму розвитку проходять чотири стадії. При першій відчувається дискомфорт, свербіж, зрідка поява краплинок крові після випорожнення. На другій стадії із заднього проходу можуть появлятися вузли, котрі можна промацати, але вони самостійно вправляються. Симптоми стають вираженішими, поява крові стає регулярною, з’являється відчуття стороннього тіла, неповного випорожнення, болю при дефекації. При третій стадії еластичність м’язово-фіброзного каркаса слабшає, і він не може втягнути збільшені гемороїдальні вузли в пряму кишку після випорожнення, що викликає біль. Людина часто самостійно вправляє вузли в задній прохід. Симптоми ще більше посилюються, хворі відчувають виражений дискомфорт або біль при сидінні, мокріння і свербіж біля заднього проходу можуть бути досить інтенсивними, можливі значні кровотечі. При четвертій стадії м’язово-фіброзний каркас втрачає еластичність повністю, і гемороїдальні вузли випадають постійно, навіть при зміні положення тіла.

– Які діагностичні обстеження потрібні?

– Насамперед – проктологічний огляд. При обстеженні передусім слід виключити онкологічну патологію, адже 80 відсотків пухлин прямої кишки на початкових стадіях мають схожі з гемороєм симптоми. Також виконують ректороманоскопічне дослідження, яке дозволяє оглянути 30 сантиметрів кишки. Саме при ньому можна повноцінно оглянути анальний канал і візуально виявити випадіння внутрішніх гемороїдальних вузлів у просвіт кишки.

– Лікування лише хірургічне?

– Геморой починають лікувати консервативними методами, особливо на початкових стадіях. Хворому рекомендується дієта, необхідно обмежити важкі фізичні навантаження. Призначаються спеціальні препарати, зокрема мазі та свічки, ефективні сидячі ванни. Якщо ж консервативні методи не допомагають або ж діагноз встановлений на пізніх стадіях, потрібне хірургічне лікування. Хірургічних методик досить багато, сьогодні існує чимало малоінвазивних. Це – склерозуюча терапія, лазеротерапія, кріотерапія, лігування гемороїдальних вузлів, зокрема і латексними кільцями. Також застосовується радикальна гемороїдектомія.

– Розкажіть детальніше про малоінвазивні методики.

– Метод лігування внутрішніх вузлів шляхом перев’язки їх ніжки латексними кільцями може виконуватися навіть без анестезії. При цій маніпуляції через аноскоп в анальний канал вводиться головка лігатора, внутрішній вузол протягується в головку або з допомогою інструмента, або вакууму. Після цього на ніжку вузла зісковзує латексне кільце, яке щільно її охоплює, надалі це викликає некротичні зміни в тканині вузла і його відторгнення.

Склеротерапія – одна з найдавніших маніпуляцій. Проводиться через аноскоп та не вимагає знеболення. Суть методу полягає у введенні склерозуючих розчинів у підслизовий шар внутрішнього гемороїдального вузла.

Електротерапія постійним струмом полягає в тому, що під дією монофазного імпульсного електричного струму низької напруги на тканину внутрішнього гемороїдального вузла виникає хімічна, теплова та електрохімічна коагуляція. Застосовується при внутрішньому геморої І-ІІ ступенів з кровотечами.

Інфрачервона фотокоагуляція здійснюється з допомогою лазера. Під дією інфрачервоного випромінювання відбувається фотокоагуляція тканини вузла. Застосовується при внутрішньому геморої І ступеня, зрідка ІІ ступеня.

Трансанальна гемороїдальна деартеріалізація полягає у перев’язуванні кінцевих гілок верхньої прямокишкової артерії під контролем доплерометрії, скорочуючи таким чином кровопостачання та зменшення набряку гемороїдальних сплетень. Процедуру виконують під загальною або місцевою анестезією.

Операція Лонго застосовується для лікування внутрішнього геморою ІІІ ступеня. Вона полягає в циркулярній резекції та ушиванні слизової, що випадає, разом з гемороїдальними вузлами, розташованими вище від зубчастої лінії. Процедура виконується з допомогою спеціального апарата під загальною анестезією.

Перевагами усіх цих методів є мініінвазійність та простота, що дозволяє їх виконувати в амбулаторних умовах.

– У яких випадках вдаються до радикальних операцій?

– Якщо малоінвазивне лікування неефективне – виникає рецидив хвороби, з’являється постійне випадіння гемороїдальних вузлів – необхідна радикальна операція. Її виконують лише 20 відсоткам пацієнтів з гемороєм, найчастіше у лікуванні хворих на хронічний геморой ІІІ-ІV ступеня.

– Чи можна запобігти хворобі?

– У більшості випадків це спадкова хвороба, тому повністю запобігти їй важко. А ось ризик виникнення зменшити можна. Зокрема, зміною способу життя: більше рухатися, займатися фізкультурою, їсти більше овочів, фруктів, зелені, рідше пити солоні та гострі страви. Важливо вживати багато рідини – чотири відсотки від маси тіла. Найкраще 35 відсотків денного об’єму їжі вживати на сніданок, на обід – 40 відсотків, а ввечері – 25. Таке харчування корисне не тільки для кишківника. Також слід позбутися закрепів.