ПТСР у дітей: що потрібно знати батькам та опікунам?

Частота ПТСР низька в сам момент надзвичайної ситуації, але симптоми можуть почати проявлятися близько шести місяців після травмуючої події.

Реакції дітей на травму: Діти можуть виявляти різні реакції на психологічну травму залежно від їхнього віку. Важливо пам'ятати, що ці реакції є природними і нормальними у таких ненормальних обставинах. Деякі діти можуть почувати себе винними або мати думки про помсту, але з часом ці симптоми зменшуються.

Професійна допомога: Якщо симптоми ПТСР тривають понад місяць, важливо звернутися за професійною психологічною допомогою. Медична та психологічна підтримка можуть бути необхідними для відновлення психологічного благополуччя дитини.

Як допомогти дитині в перші дні та тижні після пережитої трагедії?

• Створення безпечного середовища: забезпечте максимально безпечні умови для дитини, зберігайте спокій та доброзичливість і спілкуйтесь з нею. Важливо проявляти піклування та чутливість до будь-яких реакцій, але при цьому дотримуватися поваги й розуміння.
• Основні потреби: забезпечте дитину їжею та знайдіть безпечне місце для проживання. Зверніться до лікаря та психолога для отримання допомоги. Якщо це можливо, забезпечте контакт дитини з родичами та друзями.
• Необхідні обмеження: не змушуйте дитину розповідати свою історію або давати поради, як люди повинні відчувати або діяти. Також нехтування медичною та психологічною підтримкою є недоцільним.

Як батьки можуть допомогти своїм дітям після трагедії?

• Розмова в спокої: дайте раду своїм емоціям, щоб змогти говорити з дитиною.
• Поясніть дитині, що сталося, і підкресліть деякі важливі моменти, такі як ваша любов до неї, відсутність її вини у трагедії, ваше бажання піклуватися про неї та нормальність її почуттів.
• Допомога у вираженні почуттів: дозвольте дітям сумувати або плакати. Заохочуйте їх розповідати, писати або малювати малюнки про подію та свої почуття. Обмежте перегляд новин про трагедію та приділіть додаткову увагу дітям, особливо якщо вони мають проблеми зі сном.
• Збереження розпорядку: створіть або збережіть звичний розпорядок дня, наприклад, залишайте ритуали, такі як читання казки перед сном, вечеря разом або гра в ігри. Дозвольте дітям відчувати контроль, коли це можливо, та допоможіть їм виявляти самостійність у виборі.
• Звернення за допомогою: якщо дитина не може виконувати звичні для неї активності через місяць, зверніться до психолога. Якщо з'являться нові поведінкові або емоційні проблеми, особливо якщо симптоми тривають протягом кількох тижнів, краще звернутися до лікаря.
• Уважність та терпіння: не очікуйте, що діти будуть сміливими після трагедії. Уникайте примусового обговорення події до того, як вони будуть готові. Не зліться, якщо діти виявляють сильні емоції, та не гнівайтеся, якщо вони проявляють поведінкові реакції, такі як мочіння в ліжко, крутіння або смоктання пальця.

Пам'ятайте, що реакція дітей на травму залежить від реакції дорослих. Тому ваша спокійність та підтримка мають важливе значення. Зцілення вимагає часу, тому не ігноруйте сильні реакції та зверніть увагу на будь-які зміни в поведінці, мовленні, використанні слів або сильних емоціях.

Цісар Тетяна, психолог-психотерапевт волонтерського штабу «Українська команда»