Що нас чекає – крок у майбутнє чи шлях до закріпачення?

Про проект Трудового кодексу, прийняття якого у Верховній Раді очікують найближчим часом, нині говорять багато і, здебільшого, погано. Мовляв, він несе українцям справжнє закріпачення: майже 50-годинний робочий тиждень, можливість безпричинного звільнення працівника з ініціативи роботодавця, одностороннє погіршення умов праці тощо. Чим же насправді відрізняється новий законопроект від чинного кодексу законів про працю? Про це ми дізнавалися з вуст тих, хто якраз стоїть на захисті прав наших працівників – Федерації профспілок Хмельницької області.
Біда не в Кодексі, а в тому, як керівники обходять закон
“Необхідність адаптувати трудове законодавство до реалій сьогодення назріла вже давно, – стверджує голова Федерації профспілок Хмельницької області Геннадій Харьковський. – Чинний кодекс законів про працю, ухвалений майже сорок років тому, правники вважають застарілим. І хоча кодекс, за яким ми живемо нині, зазнавав чимало змін, але по своїй суті залишається соціалістичним, бо у ньому відсутня ідеологія нинішньої економіки, ринкових відносин. Звісно, ухвалення нового кодексу жодним чином не повинно обмежити ті права громадян, які ми маємо зараз”.
Втім, як стверджує Геннадій Петрович, справа не лише в новому чи діючому кодексі, а в тому, як керівники нині намагаються обійти закон. І безліч справ, які є в сфері трудових відносин, виникають саме через це. Чи буде новий кодекс настільки досконалий, що його неможливо буде обійти, нині не беруться стверджувати навіть правники.
“Біда в тому, що роботодавці дуже часто намагаються використати будь-який закон не на благо людей, а на благо лише собі, – каже завідувач відділу правової допомоги і профспілкової адвокатури Федерації профспілок Хмельницької області Петро Іващенко. – Наприклад, існує прийнятий Верховною Радою закон про введення почасової оплати праці. Свого часу представники малого та середнього бізнесу обома руками були за цей закон, мовляв, тоді людина буде реально захищеною і отримуватиме зарплату згідно з відпрацьованим часом. Так от, керівник досить великого місцевого підприємства, під виглядом кризи, встановив робочий час працівників терміном в одну годину на тиждень! І, звісно ж, платив усілякі податки та соціальні виплати з однієї години на тиждень. Відповідно, цим працівникам зараховувався стаж з цих кількох годин на місяць. Не виключено, що в реальності працівники відпрацьовували набагато більше. І таких прикладів порушення трудового законодавства безліч”.
Новий кодекс не обмежить прав працівників
За словами керівництва профспілки, дехто нині хоче “пропіаритися” і, спекулюючи уривками статтей з проекту Трудового кодексу, розповідає на загал зовсім недостовірні речі. “Як правило, ті, хто піднімають галас довкола цього проекту, не читали його або ж просто не розуміють цих норм, а тому трактують по-своєму, – каже Геннадій Петрович. – Я кажу про галас довкола статті про підсумковий облік робочого часу, де сказано, що максимальна тривалість роботи протягом тижня не повинна перевищувати 48 годин. Вчепившись за цю цифру, деякі громадські організації влаштовують акції і беруться стверджувати, що скоро нам доведеться працювати по 48 годин на тиждень. Насправді, це не так. Ці норми вводяться, аби розширити повноваження, не виходячи за місячну чи квартальну норму обліку часу. Скажімо, комбайнер на жнивах може працювати зранку і до сутінків. Це більше, ніж 8 робочих годин, і від цього нікуди не подінешся, інакше урожай хлібороби просто не встигнуть зібрати. А от взимку в механізаторів роботи менше, і робочий день може нараховувати менше годин, але загальний облік часу має не перевищувати встановлені норми. Такі норми є в кодексі, за яким ми живемо й нині”.
“В цілому новий кодекс не обмежить прав працівників, – підтримує Петро Іващенко. – Якщо говорити про конкретні норми проекту нового кодексу, то, наприклад, норми відпусток, залишаються ті ж самі. Більше того, в проекті нового кодексу вагітним жінкам передбачено три додаткових оплачуваних дні до відпустки для того, щоб вони мали можливість стати на облік до лікаря, – коментує проект Петро Іващенко. – Норма щодо надання відпустки без збереження заробітної плати (нині це 15 днів на рік) передбачає право працівника брати таку відпустку на термін до трьох місяців на рік. Головне, щоб цією нормою не зловживали роботодавці та примусово не відправляли у такі відпустки. Контроль за цим ляже, звісно ж, на інспекцію праці”.
Є зміни, які стосуються вихідної допомоги під час звільнення працівників. В проекті нового кодексу її прив’язують до стажу роботи на підприємстві: чим він більший, відповідно і виплати більші. А за нині діючим законодавством під час скорочення штату чисельності працівників, виплачують лише середньомісячну заробітну плату. Добавлено норму про дисциплінарні стягнення. Якщо нині є лише “догана” та “звільнення з роботи”, то проект нового кодексу повертає же й відоме з радянських часів “попередження”.
Звісно, є статті, які Федерація профспілок і досі намагається відстояти в новому кодексі. “Ми наполягаємо, щоб були посилені права членів профспілок, – каже голова Федерації профспілок Хмельницької області Геннадій Харьковський. – Щоб була записана норма обов’язкового укладання колективного договору, а не лише за пропозиціями роботодавця чи профспілки. Ми також хочемо в окремому розділі виписати статті гарантій діяльності профспілкових організацій. І звісно ж, подобається це чи ні, щоб всі платили податки”.