Повернення до Радянського Союзу, або гречка – по 1 кг, борошно – по 5 кг

Періодично у нас виникають неочікувані «дефіцити» на найнеобхідніші продукти. Раніше лідерами таких зникнень були цукор та олія, а от цього року чомусь у перших сходинках хіт-парадів опинилася раніше непримітна гречка. До речі, про її дефіцит почали говорити ще тоді, коли сільгосппідприємства, наприклад, Кам’янеччини ще навіть не починали її збирати. Тоді, за словами аграріїв, ще нічого не віщували біди, але вона таки прийшла у вигляді різкого стрибка цін.
Після гречки почали говорити про зникнення борошна, а нещодавно – сала. Поки не відомо, чи почали розбирати масово сало, а от напруга навколо гречки та борошна таки існує.
Незважаючи на те, що нещодавно прем’єр-міністр України Микола Азаров публічно визнав неприпустимим обмежувати кількість товару для одного покупця, цими вихідними у одному з супермаркетів міста гречку продавали лише по 1 кг в одні руки, а борошна – не більше 5 кг. Мотивація цього – ці товари не для оптового продажу.
Особисто в мене ця картина викликала спогади з дитинства, коли я з мамою змушена була стояти в чергах, бо тоді, наприклад, на одну людину давали лише 200 гр. масла, а якщо нас буде двоє, то можна буде взяти 400 гр. Такі ж діалоги можна було почути і в супермаркеті вчора та позавчора, коли, наприклад, батько з маленькою дочкою просить зважити його 2 кг гречки, бо їх двоє. На це йому відповідали, що це можливо, але лише в окремі пакети, і окремими чеками, бо на касі не пропустять. Людям справді відважували зайві грами гречки та борошна, деякі поверталися навіть від каси.
Можливо, певна логіка у цих діях є, адже люди у паніці, навіяній масовою інформаційною кампанією, справді починають запасатися товарами, які згодом просто зіпсуються, але і такі методи виглядають дещо архаїчно та незвично, як для ХХІ століття.