Забуті виробництва Поділля: капелюхи для багатіїв, позолочена порцеляна, церковні дзвони

Так, серед подільських підприємств 1805 року згадувалось чотири капелюшних фабрики. Дві фабрики знаходились у Кам’янці-Подільському: одна належала купцю Антонію Тепперу, інша – фабриканту Йогану Росману. Також капелюшня діяла в Меджибожі (належала Августу Сидербергу) та Могилеві-Подільському (власник – київський міщанин Томаш Вінницький). З устаткування на цих підприємствах правили піч, верстат, прилад для розчісування вовни, казан валяльний та красильний. Сировиною були заячий пух, овеча вовна, а також різні мінеральні фарби. На цих фабриках разом протягом 1805 року виготовили 69 пухових трикутних і 103 круглих, 254 пояркових (зроблених із шерсті ягняти першого постригу) трикутних та 710 круглих капелюхів. Пухові капелюхи прикрашали голови багатіїв, пояркові одягали люди середнього достатку.
Незвичайне виробництво зафіксоване в Городку. Тут упродовж 1859-1865 років виготовляли вишуканий порцеляновий посуд. Однак у містечку не було порцелянової фабрики. Самі вироби привозили сюди з Богемії – з Карлсбаду та Праги, а вже в Городку їх золотили та розписували. Продавалися вони як закордонні вироби, а окремі мали марку “Grodek”. Влаштувала таке виробництво власниця містечка баронеса Гейсмар, вочевидь через те, що в Російській імперії дешевше коштувало золото, потрібне для покриття виробів. Зазначимо, що на підприємстві працювало три художники, які розписували посуд.
Від 1845 року знаходимо відомості про Чорноострівський дзвоноливарний завод – єдиний на Поділлі та один із найкращих на українських землях. Засновником та власником підприємства була місцева родина Островських. Ливарне виробництво розміщалось не в самому Чорному Острові, а у приміському селі Захарівці. Продукція чорноострівських дзвонарів користувалась попитом не лише на Поділлі, а й за межами краю, про що свідчить велика кількість нагород на всеросійських та міжнародних виставках, де  виставлялись вироби наших земляків. Завод не лише відливав доброякісні дзвони, а переливав побиті. Для замовників існували розстрочки по платежах, надавались гарантії, що в разі поганого звучання або інших дефектів, дзвін буде замінено на новий або замовнику повернуть гроші. Додамо, що чорноострівські  дзвони мали вагу до 50 пудів, а іноді виготовляли на замовлення 80-ти пудові.