ye-logo.v1.2

На Хмельниччині є свої Ромео та Джульєтта

Історія 12108
Цю історію знають усі сторожили Полонного, адже з покоління в покоління її переповідають, аби ніхто не забув, що для кохання не має бути жодних перепон
Цю історію знають усі сторожили Полонного, адже з покоління в покоління її переповідають, аби ніхто не забув, що для кохання не має бути жодних перепон. Фото: автора

Щоправда, звали їх по-іншому — Петро Бєлокопитов та Йоганна Тушинська

У Полонному, що розкинулося по обидва боки річки Хомори, є місце, куди приходять усі закохані пари, а молодята в день одруження несуть туди квіти… Місце це – чотиригранний обеліск двом закоханих, котрі вирішили ліпше вмерти, аніж страждати в розлуці. На ньому досі зберігся напис: «Петр Белокопытов и Иоганна Тушинская, два благороднейших существа, жертвы общественных предрассудков, геройски покончили жизнь свою 1849 года 9 июля. Будешь помнить благородный поступок их, если узнаешь силу любви».

Цю історію знають усі сторожили Полонного, адже з покоління в покоління її переповідають, аби ніхто не забув, що для кохання не має бути жодних перепон. Є кілька варіантів історії кохання і трагічної смерті цих двох людей. Ось один із них. Його журналістам сайту "Є" переповіла 83-річна полончанка Марія Поліщук, яка почула історію від своєї мами.

Знайомство Йоганни і Петра

Колись жила у Полонному дівчина Йоганна Тушинська. Батько її був шевцем, рано помер і залишив у старенькій хатині дружину Агрипу Захарівну і доньку. Дитячі роки Йоганни проходили в нестатках, та вона була найбільшою втіхою для матусі. Коли ж виросла, стала такою красунею, що на неї всі задивлялися. Одного квітневого недільного ранку Йоганна прогулювалася з подругами берегом Хомори. Побачив її офіцер кавалерійської військової частини, котра стояла тоді у місті. Вона так запала йому у серце, що наступної неділі офіцер увесь день бродив містечком і лише надвечір йому вдалося її зустріти. “Пробачте, панночко. Я хотів з вами поговорити”. — “Що може бути спільного між дворянином і бідною міщанкою?” — мовила та. “Для мене це не має ніякого значення, - продовжував офіцер. — Дозвольте з вами познайомитися”. Вона сором'язливо подала руку і тихо сказала: “Йоганна Тушинська”. Не випускаючи її руки, тремтячим голосом промовив: “Петро Бєлокопитов. Приходьте завтра о цій же порі до млина”.

Біля пам’ятника лежить мармурова плита де викарбовано надпис невідомого російського офіцера; «Благодарю судьбу, что доставила мне случай поклонится праху лучшего товарища и друга. 1862 года июля 4 дня»

Щонеділі вони зустрічалися, а місцем побачення обрали крутий берег Хомори. Та недовгим було їхнє щастя — на перепоні стояли батько Петра, який відізвав свого сина у Новоград-Волинський, де служив сам, а також мама Йоганни, влаштувавши заручини доньки-красуні з іншим хлопцем. Дізнавшись про це, Петро прилетів соколом з Новограду у Полонне і викликав кохану з хати. Було вже за північ. Місяць світив так, що видно були сльози дівчини. “Ти любиш мене?” — запитала вона. “Більше за власне життя”, — гаряче відповів він. “Ми не будемо щасливі на цьому світі, де люди розділені на багатих і бідних. Краще піти з нього”. — мовила спокійно. Останні поцілунки над кручею... Довге волосся дівчини обвило дві постаті. Розімкнулося і зімкнулося плесо води. Настала тиша...

На місці їхніх зустрічей батько Петра збудував склеп, де поклали поруч дві домовини, щоб і по смерті вони були разом. На могилі встановили пам'ятник, який зберігся донині.

Про пам'ятник закоханим знали Олена Пчілка і Леся Українка, яка не раз простоювала годинами біля могили

Про пам'ятник закоханим знали Олена Пчілка і Леся Українка, яка не раз простоювала годинами біля могили закоханих. Обцілований буйними вітрами, сніговіями, сонцем і дощем, майже 170 років стоїть пам'ятник закоханим як засторога всім: справжнє кохання дарується і освячується Богом, тому ніхто не має права втручатися в рішення молодих людей, котрих об'єднало палке і взаємне почуття бути разом. Майже півтора століття пройшло відтоді, як два люблячі серця стрибнули з високого берега у небуття, але історія їхнього кохання й досі хвилює, бентежить, збуджує уяву наших сучасників.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую