Гаряча тема:
- Війна
Під покровом Матері Божої Тиннянської – про храм на Дунаєвеччині
До храму у Тинній йдуть віряни звідусіль, аби поклонитися Божій Матінці, попросити про зцілення та допомогу
Кожне місто й село неповторне, де цікаво побувати, оглянути місцеві родзинки, послухати легенди. Проте є місця, куди хочеться повернутися знову, які заворожують своєю красою та зворушують історією. Саме таким місцем є Тинна, що на Дунаєвеччині. І хоч під час екскурсії селом розпочався сильний дощ, все ж ми встигли закохатися у Тинну. А те, що не все встигли побачити, змусить приїхати сюди знову. Ще б пак! Адже у цьому селі жив справжнісінький принц. А у місцевому костелі зберігається ікона Матері Божої Тиннянської. Через молитви, знесені до Неї, Матір Божа зцілює хворих, допомагає нужденним. Якщо ж під час молитви уважно подивитися на ікону, то Матір Божа може вам усміхнутися.
А ще переповідають, що у селі зупинявся на відпочинок сам Богдан Хмельницький, а Устим Кармелюк через Тинну йшов у Сибір на заслання. Бував у цьому мальовничому куточку і Тарас Шевченко. Нині Тинна належить до складу Дунаєвецької селищної об’єднаної територіальної громади.
Принц
У приміщенні сільської бібліотеки — стенд з розповіддю про історію села. Одразу звертаєш увагу на інформацію про принца, який колись тут жив і похований неподалік костелу. Звідки взявся у маленькому подільському селі принц? Виявляється, він одружився з місцевою панянкою. «Однією з найяскравіших та найординарніших постатей, які жили на Поділлі наприкінці ХVIII-початку ХІХ століть, був принц Шарль де Нассау-Зiген, — розповідає староста села Володимир Перець. — Це — французький авантюрист нiмецького походження. Він супроводжував французького мандрівника Бугенвiля навколо свiту (1766-1769). Був прийнятий на службу до французької армiї, брав участь в облозi Гiбралтару iспанцями (1782). Перебуваючи на службi в Росiї, був посередником мiж королем Польщi Станiславом та Катериною II. Останнi 12 рокiв життя принц Шарль де Нассау-Зiген майже безвиїзно провiв у маєтку своєї дружини Каролiни Гоздської в Тинній. Обидвоє померли у 1808 році від запалення легень. І принц, і принцеса поховані в Тинній». До наших днів маєток принца не зберігся, лише неподалік нинішнього костелу на старовинному кладовищі є його могила. Її кілька разів намагалися зруйнувати. За радянської влади навіть вибухівку підкладали. Адже у могилу принцу поклали багато цінних речей, тож намагалися віднайти ті коштовності.
Місце, де є віра
У 1783 році у селі був побудований кам’яний костел, у якому було дев’ять вівтарів, головний прикрашав славетний образ Богородиці, який прославився багатьма дивами. «Таких костелів у світі було всього три: у Флоренції, Кракові та Тинній, — розповідає прихожанка храму Діна.— Сюди на відпуст приходили до тридцяти тисяч прочан з усього світу, причому і католики і православні. Відпуст тривав дев’ять днів. Моя бабуся розповідала, що люди ночували просто неба, всі вулиці містечка були заповнені людьми. І увесь цей час люди молилися».
Є відомості, що в середині ХVIII століття в костелі нараховувалось 612 цінностей: алмазні хрести, діаманти, обручки золоті і навіть срібне зображення шестимісячного немовляти в натуральну величину. Але ще на початку минулого століття у Тинній був цілий духовний центр: величний костел з органом, Будинок милосердя. Крім настоятеля храму, тут служили ще сім священиків-вікаріїв. Проте костел зазнав не одного пограбування. А 1956 року його взагалі зруйнували. «Моя бабуся їздила аж до Кремля з проханням, щоб костел залишили як пам'ятку архітектури, — розповідає пані Діна.— Але храм таки зруйнували, а через місяць з Москви прийшли документи із дозволом залишити споруду». Відбудували святиню лише у 90-х роках. Нині поряд з храмом зводять Дім паломника. «Від старого костелу мало що залишилося, — продовжує прихожанка. — Розп'яття зараз зберігається у капличці Дому паломника. За костелом встановлена фігура Матері Божої, датована ХVІІ століттям — теж зі старого храму. Також повернулося зі старого костелу зображення Ісуса в терновій короні. Багато наших людей висилали у Казахстан. Одна вірянка сховала під светр Ісуса і так поїхала у Казахстан. Й там, на чужині, люди молилися до Ісуса. Коли та жінка помирала, попросила своїх дочок, аби повернули Ісуса додому, у Тиннянський костел». Вивезли з костелу і чудотворний образ Матері Божої Тиннянської, датований 1493 роком. «Куди вивезли ікону — достеменно невідомо, — каже настоятель храму отець Віталій Слободян. — Але нещодавно натрапили на слід образа. Найвірогідніше, він зберігається в одному з храмів України. Зараз з цього приводу ведуться дослідження. Якщо Бог дозволить, то ікона повернеться додому, на все воля Божа». А п'ять років тому єпископ Леон Дубравський привіз до Тинної копію тієї ікони.
Відома Тинна ще й тим, що після щирих молитв відбуваються дива. «Приїжджають помолитися Матері Божій Тиннянській пари, які довго не мали дітей, — розповідає пані Діна. — І потім народжують немовлят. Було тут подружжя з Борисполя, яке сімнадцять років не мало дітей. А через дев'ять місяців зателефонували і поділилися радісною подією: у них народилася дівчинка. Також люди розповідають про різноманітні зцілення від хвороб».
Також у Тинній кільком людям являлася Мати Божа. Якось побачив її і місцевий учитель, який був комуністом і атеїстом. Раніше неподалік нинішнього костелу росло жито. І сільські люди, у тому числі й вчителі вийшли його косити. Раптом один кинув косу і звернувся до інших: «Там, у житі, Мати Божа, я не буду косити. Дивіться, Вона пішла на цвинтар. Я — партійний чоловік, і я бачу Матір Божу!». І люди побачили, як вітер похилив колоски в один бік, ніби хтось пройшов полем. А через пару років на цій землі почали будувати костел, хоча тривалий час дозволу на його будівництво ніяк не могли отримати.
Тільки зареєстровані користувачі мають змогу залишати коментарі!
Будь ласка, зареєструйтеcя або виконайте вхід під своїм акаунтом!
Переваги зареєстрованих користувачів
Зареєстровані користувачі користуються перевагами: