Цей день в історії Хмельниччини: 1 березня

З 1 березня 1873 року село Кривин (нині село Старий Кривин Славутського району, також до цього часу діє залізнична станція Кривин — авт.) стало кінцевою станцією залізниці Київ-Брест.

У історичній довідці в книзі «Ліси Хмельниччини» йдеться, що ця залізниця стала першою на Волині та однією з перших у Російській імперії. Її спорудження у 1870 році розпочало Товариство Києво–Брестської залізниці. Перший потяг із Бердичева до Кривина прибув 1 березня 1873 року, проте будівельні роботи ще тривали. Тому вже з Кривина у Брест перший поїзд вирушив 25 травня цього ж року.

Однак Товариство Києво–Брестської залізниці зазнало через це будівництво збитків. Зокрема, не справдилися очікування аукціонерів, що перевезення сільськогосподарських вантажів з Центральної та Південної України, Поділля, деревини з українського та білоруського Полісся, солі, будівельних матеріалів через Волинь та Брест до Прусії, в порти Кенігсберга, Піллау та Данцига, принесе їм шалені прибутки. Тому наприкінці ХІХ століття вони змушені були продати залізницю державі. Таким чином Кривин перетворився на звичайнісіньку станцію, на якій зупинялися далеко не всі потяги.

Про життя Проскурова ХІХ століття та поміщиків, які жили у містечку та на його околицях, багато промовистих фактів можна знайти у тогочасних судових справах. Зокрема, їх приклади наводить Байдич О.В. у своїй статті «Деякі відомості про околиці Проскурова 20-х – 70-х років ХІХ століття (за документами Проскурівського повітового суду).
Зокрема, саме 1 березня 1849 року завершилися судові дебати у справі поміщика села Лісові Гринівці Костянтина Гадомського, які тривали майже три роки. Його звинувачували, що він не хотів повертати грошовий борг купцю третьої гільдії Меєру Фрінкелю. Судові дебати тривали з 26 квітня 1846 року до 1 березня 1849 року. Крім того, цей поміщик «прославився» й іншими судовими процесами.

Так, у фонді повітового суду зберігаються документи про зґвалтування Костянтином Гадомським у 1845 році дівчини-дворянки Анни Жижевської.

1 березня 1918 року Українська Народна Республіка перейшла на григоріанський календар. У лютому 1918 року Центральна Рада й уряд УНР ухвалили закон про запровадження нового стилю: після 15 лютого одразу настало 1 березня. Тоді ж було запроваджено перехід українських земель на середньоєвропейський час.

У цей період вже тривала гібридна війна Радянської Росії проти УНР. Коли УНР переходила на григоріанський календар, Київ контролювали більшовики. У 1918-1919 роках влада у Києві змінювалась дуже часто, тому місцеві жителі навіть не встигали реагувати на такі зміни. Іноді ці військово-політичні події торкались і календарних питань. Згодом Юліанський календар знову повернувся в Україну разом із білогвардійськими військами генерала Денікіна. Згідно з наказом №2 військового губернатора Києва генерала Бредова, були скасовані усі декрети радянського уряду, а обрахування часу було встановлене за так званим старим стилем. До речі, нині питання про перехід в Україні церковних свят із юліанського на григоріанський календар досі залишається відкритим.

«Закон про заведення на Україні числення часу по новому стилю і перевод годинників на середнє-европейський час» (Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки. – 1918. – №14. – С.4.). Фото: istpravda.com.ua

1 березня 2016 року у Хмельницькому запрацювало «Соціальне таксі». Почав курсувати перший автобус, спеціально обладнаний для комфортного перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями. Автобус обладнали гідравлічною установкою —спеціальною динамічною платформою, яка дає змогу пасажиру плавно потрапити в салон, не встаючи з інвалідного візка. Таким транспортом можна одночасно перевозити п’ятьох людей з особливими потребами та десятьох осіб супроводу.