Як Кожум’яка переміг Буняка

І сталося це біля містечка Грудек (нинішнього Городка). «Подільська легенда про Буняка»  була надрукована у 1892 році у журналі «Києвская старина» під криптонімом «В. А.». Автором був відомий археолог, професор Київського університету Володимир Антонович, який неодноразово бував на Поділлі  і цікавився його історією, археологією і фольклором. За легендою, Кожум’яка настільки був сильний, що якщо, бувало, розсердиться на кого-небудь, то в хвилину гніву в одну мить роздере дванадцять волових шкір. Коли Буняк підступив до Городка зі своїм військом, Кожум’яка Кирилович в цей час спав.
“Мешканці розбудили його і просили захисту, – йдеться в легенді. – Кирилович наказав зробити з шовку товсту тасьму, на яку почепив млинове жорно, і круговим рухом його знищив все військо Буняка, а потім переміг і його самого. Буняк мав вії до самої землі, які, коли він підходив до якого-небудь міста, двоє вояків підіймали вилами, і віями наказував, звідки починати наступ. Але якщо хтось із противників виявиться настільки сильним, що без дозволу їх господаря підніме ці вії, той переможе Буняка. Кожум’яка Кирилович підняв ці вії, врятувавши містечко Городок, і припинив подальший розбій Буняка».
Свого часу сестра Лесі Українки Ольга Косач також записала легенду про Буняка на Волині у Новоград-Волинському повіті (“Бунякове замчище”). У ній переможцем Буняка став молодий сміливий хлопець, напівсирота. А відомий дослідник фольклору В.Возняк записав переказ “Шолудивий Буняк”, де теж страшне чудовисько переміг молодий юнак.
Поширення на Поділлі і Волині легенд і переказів на таку тему дає підставу стверджувати, що виникла вона на ґрунті живої дійсності. Переможцем хижака народ змалював представника простого люду – подільського Кожум’яку із Городка або просто українського хлопця. Бо ж не корився народ завойовникам. Жодна вража сила не могла зламати українського духу.