Вірили, що зцілює: про ікону святого Миколая з Красилівщини, якій залишали дари

Перекази про чудодійну ікону святого Миколая у Западинцях передавалися з вуст в уста кілька століть поспіль. Люди вірили, що саме ця ікона береже їхнє село від біди, допомагає людям зцілитися від хвороб та отримати душевний спокій. Втім, в часи радянщини, відколи в селі зруйнували храм, ікона зникла. І лише нещодавно відомості неї знайшлися в архівах, а її копія нині прикрашає заново збудований храм у селі.

Церква святого Миколая в Западинцях була зведена в центрі села. Її будівництво закінчили у 1818 році. Велика, кам’яна, з іконостасом в чотири яруси. Звели її на місці старої дерев’яної церкви. Вона теж була освячена на честь святого Миколая. За переказами старожилів, дітям, які пасли за селом худобу, старенький дідусь приніс ікону і попросив, щоб ті передали її батькам і звели в селі храм. Це була ікона Святого Миколая. Так вона стала в пошані не лише в западинців, а й в усій окрузі.

Про чудотворні властивості цієї ікони серед людей ходили легенди. На поклін до святого Миколая сходились люди з різних сіл і містечок краю. Вірили, що святий зцілює. Ті, хто отримував зцілення, залишали біля ікони дари – спеціальні підвіски.

Підвіски, якими прикрашали ікону Святого Миколая, виготовляли зі срібла, у формі різних частин тіла, розповідають у селі. Що і в кого зцілилося – те й, у сріблі, жертвували святому. Це були своєрідні вотиви - дари, які приносила людина за обітницею або з вдячністю за порятунок від важких хвороб. На багатьох зазначені не лише імена, а й дати, коли людина зцілилася.

У радянські часи під час руйнування храму ікона святого Миколая зникла. А для заново збудованого храму на основі архівних фото виготовили копію

Також у церковному архіві зберігаються записи про зцілення перед западинською іконою святого Миколая княгині Теофілії Заславської. Після смерті чоловіка вона дуже занедужала. Хоч мала і багатства, і можливості, викликала кращих лікарів з усієї околиці, травниць всіляких — ніщо не допомагало. Хтось підказав їй піти до церкви в Западинцях і поклонитися до ікони святого Миколая. Кажуть, так щиро молилася княгиня, що ввели її до храму ще попід руки, а зі служби вона вже йшла до брички сама. З вдячності замовила княгиня для ікони срібний кіот з різьбленням та прикрасами.

Вірять, що повернеться до села

Церкву у 1937 році безбожники розібрали по цеглині, кажуть у селі. Старожили розповідають, що покарані були за це люди. Усі, хто доклав до руйнування руку, поплатилися здоров’ям. Тоді збудували з тієї цегли ферму, будинок для колгоспників, клуб. То ферму стер з лиця землі вихор, в клубі стіни зруйнувалися, в будинку так ніхто і не прижився, бо люди там спати не могли, спивалися.

Коли храм зносили, усі ікони вивезли возами в бік Красилова і викинули в яру. Хто з людей не боявся переслідувань, йшов уночі і, що міг врятувати, забирав додому. Ікону святого Миколая теж викинули туди. Але після цього тому чоловікові, що вивозив ікони, вночі не спалося. Ледь зімкне повіки – перед очима святий ввижається. Розповів про це дружині. І вона порадила потай відвезти ікону до Красилова до церкви. Так чоловік і зробив.

Вже на початку 2000-х жителі Западинців бачили ікону святого Миколая в одному з храмів у вівтарі, щоправда, без кіота. Але коли згодом почали про неї розпитувати, там відповіли, що такої ікони нема.

Нині западинчани не втрачають надії, що ікона святого Миколая таки колись повернеться до села. А для заново збудованого храму на основі архівних фото виготовили копію.

Читайте також: Голодомор на Хмельниччині: про що свідчать архівні документи з грифом «цілком таємно»