Голодомор на Хмельниччині: про що свідчать архівні документи з грифом «цілком таємно»

Щорічно у четверту суботу листопада, в День пам’яті жертв голодоморів, згадують усіх, чиє життя обірвалося під час геноциду, організованого тоталітарним режимом. Цього дня українці вшановувають пам'ять про жертв голодоморів 1921-23-го, 1932-33-го, 1946-47-го років. Найбільше людських життів забрав голод в 1932–33 роках: під час геноциду було знищено близько 10-ти мільйонів українців. Встановити точну цифру убитих голодом – важко: комуністичний режим зробив все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину.

Нині у Державному архіві Хмельницької області зберігаються сотні документів, колись з грифом «цілком таємно», які засвідчують: голодомор був спланованою акцією більшовицької влади.

Голодомор як помста…

Як розповідає Юрій Олійник, кандидат історичних наук, начальник відділу публікаційної та науково-видавничої роботи Державного архіву Хмельницької області, з початком становлення радянської влади політика комуністичного режиму з курсом на колективізацію викликала у селян свідомий опір. Нині це можна простежити за документами партійних органів, доповідними органів НКВС, прикордонних загонів, які мали гриф «цілком таємно». Це зведення про політичний стан в округах, доповідні записки про причини і хід селянських виступів в прикордонних округах, протоколи засідання бюро обкому про вилучення жорен у селян та іншого реманенту, листівки про злісне невиконання планів хлібоздачі, метричні книги із зазначенням причин смерті – голод…

«Голодомор, безперечно, - це помста сільському населенню України, яке виступало проти колективізації, організованої радянською владою, - каже Юрій Олійник. – Про це свідчать документи. Зокрема, другий секретар ЦК КП(б) України Мендель Хатаєвич зазначав, що у 1932-33 році триває боротьба не на життя, а на смерть між більшовиками і селянами України. І ця війна ведеться будь-якими засобами. Відкрито говорив, що в цій війні вони перемогли, не зважаючи на велику смертність українського населення. Що показали, хто в домі господар. Ці свідчення підтверджують те, що Сталіну і його соратникам було байдуже, скільки українців помре».

«Голодомор, безперечно, - це помста сільському населенню України, яке виступало проти колективізації, організованої радянською владою», - каже Юрій Олійник.

Голодомору передувала колективізація та примусове заганяння селян у колгоспи. Саме тут більшовицька влада наштовхнулася на масовий супротив.

«У нашому архіві є значна кількість справ, за якими судили селян за опір колективізації. Їх засуджували на 5-10 років концтаборів (це був, до слова, «винахід» більшовиків) або виселяли на північ Радянського Союзу як небезпечних елементів. За статистикою, в Україні було розкуркулено 325 тисяч селянських господарств, виселено за межі України близько півтора мільйона селян», - розповідає Юрій Олійник.

Придушити супротив голодом – те, на що пішли більшовики

Таким безчинствам радянської влади селяни чинили на масовий опір.

«Про це свідчить велика кількість бунтів, - продовжує Юрій Олійник. – Часто такі селянські повстання називали «волинки». У 1929-32 роках в Україні відбулося понад чотири тисячі таких повстань проти більшовицького режиму. Зокрема, архівні документи містять свідчення про виступи на півночі Хмельниччини. Коли Шепетівському райкому партії потрібно було виселити з району вислати 800 заможних селян населення почало чинити опір».

Безчинства влади, закриття церков насаджування колгоспної системи та колективного майна збунтували десятки сіл. Щоб вгамувати селян Шепетівської округи було застосовано органи НКВС, які проводили каральні операції.

Нині в Державному архіві Хмельницької області зберігаються 104 метричні книги, у яких є записані факти смертей у 1932-33-х роках.

Нині не викликає сумніву те, що небезпеку бунтів та повстань добре усвідомлювала радянська влада. Аби не втратити Україну тоталітарний режим вибудував чіткий план – винищення українського селянства.

Придушити супротив голодом – те, на що пішли більшовики, замаскувавши геноцид під плани хлібозаготівлі.

Повідомлення начальника Волочиського прикордонного загону про масове зрізання колосків у населених пунктах району. Документ з фонду Держархіву Хмельницької області

«В результаті на кінець 1932-го – початок 1933-го років селяни залишилися без продуктів харчування, - каже Юрій Олійник. - Згадати лишень закон «Про п’ять колосків», який передбачав смертну кару… Українське село почало вимирати. І досі не до кінця знаємо ці жахаючі цифри смертей від голоду».

Про що свідчать метричні книги 1932-33 років

Нині в Державному архіві Хмельницької області зберігаються 104 метричні книги, у яких є записані факти смертей у 1932-33-х роках. Завдяки цим записам архівісти можуть приблизно типологізувати, від чого помирали люди у цих роках.

«У збірнику документів «Розіп’яте голодомором Поділля», який вийшов у 2008-у році, автори та упорядники проаналізували ці збережені записи, - розповідає Віталій Галатир, кандидат історичних наук, доцент, головний науковий співробітник Державного архіву Хмельницької області. – Так, у цих метричних книгах навпроти 4-х тисяч смертей в графі «причина смерті» - порожньо, «з голоду» - 296 смертей, «пухлятина» - 489 смертей, опухлість тіла – 250, недоїдання – 123, невідома хвороба - 181, ще 216 безіменних записів померлих із записом причин смерті «виснаженість».

Документ з фонду Держархіву Хмельницької області. Доклад з грифом "цілком таємно" голові Проскурівського райвиконкому про випадки опухання населення від голоду

За словами Віталія Галатира, загалом, по Хмельницькій області встановлено 34 тисячі 347 осіб, які померли від Голодомору 1932-33 років. З них понад 17 тисяч – за результатами опитування в населених пунктах (а такі тоді проводилися) і понад 16 тисяч по книгах смертей.

Документ з фонду Держархіву Хмельницької області про випадок людоїдства у селі Тарасівка

«Ми розуміємо, що ці цифри далеко не об’єктивні, - зазначає Віталій Галатир. - Будь-який злочинець приховує факт свого злочину. Як це робила радянська влада. Свідомо не проводився перепис населення. Достеменно встановити, скільки померло людей від голоду - важко. Загалом наразі дослідники голодомору за різними методиками обчислення зупиняються на цифрі від 7-ми до 10-ти мільйонів мешканців України».

Інформація про політичний та екномічний стан у селі Сахни Летичівського району з поміткою «зовсім таємно» з фонду Держархіву Хмельницької області