Володимир Смотритель на два дні перевтілився в Івана Мазепу

Спогади-сповідь Івана Мазепи, відтворені актором “Кута” Володимиром Смотрителем, змусили замислитися над історією та сучасним життям. Герой протягом дня проживає кілька яскравих моментів свого життя – приємних і веселих, болісних і сумних. Мазепа наче зазирає у сьогодення, звітуючи за свої вчинки перед нащадками: “Не судіть мене суворо, я лише одного хотів – щоб Україні було добре, щоб вона мала власну волю та незалежність”. Гетьман перед глядачами постає у різних іпостасях. То він, закоханий, цитує листи до Мотрі, перебираючи у руках її намисто, то він – філософ, який задає  риторичні запитання глядачеві, то він войовничий очільник України, що безстрашно спілкується з Петром I, то він – покірний син своєї матері, який ніби сповідається їй на схилі своїх літ. Згадуючи народну приказку про те, що кожна людина у житті має посадити хоча б одне дерево, він звертається до залу із запитанням: “А хіба я не виплекав сади культури, освіти, науки?” Дуже влучним, на думку глядачів, було закінчення вистави: під пісню “Дума” Івана Мазепи у виконанні Володимира Смотрителя були показані кадри бійок у сесійній залі Верховної Ради...
“Коли ми розмовляли з Богданом Ступкою про мою майбутню виставу, він був вражений тим, що один актор наважився відобразити життя Івана Мазепи. Зізнався, що сам неодноразово планував зіграти роль гетьмана, але так і не наважився. А ще повідав, що ніколи не гратиме у моновиставі. Одного разу він вже спробував, проте надовго його не вистачило. Каже, що йому важко грати моноролі”, – розповів Володимир Смотритель. Актор зізнався, що йому було важко працювати з приклеєними вусами на обличчі. Вони не витримують такий тривалий час на сцені (більше години), починають відклеюватися, заважають розмовляти: “Це не те, що у кіно: приклеїли, відзняли кілька хвилин, при потребі поправили”, - каже він. А ще, за словами пана Смотрителя, складно поєднувати текст з великою кількістю прізвищ і дат та подати його так, щоб глядач це легко сприйняв.
“Володя – дуже емоційний актор, його просто розривали почуття на сцені. Під час репетицій він дуже переживав, тому часто вони затягувалися далеко за північ, – ділиться враженнями режисер-постановник дійства Ярослав Мельничук. – Звісно, під час репетицій та на першому прогоні вистави, який ми провели для вузького кола знайомих за два тижні до прем’єри, були деякі погрішності в прізвищах та географії. Основну увагу актор приділив пластиці рухів та грі, а менше уваги дісталося мові. В подальшому будуть напрацювання, і, гадаю, вистава десята буде взагалі суперовою”. За його словами, це 12 і остаточна версія постановки. А взагалі, спочатку вона планувалася як п’єса і мала бути зіграна акторами Хмельницького муздрамтеатру, проте бюджет був завеликий, тому задум так і не втілили.
З новим дітищем Володимир Смотритель та Ярослав Мельничук планують об’їздити Хмельниччину та Тернопільщину, побувати в столиці.