Сьогодні, 7 серпня, у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрили виставку відомого хмельницького художника-реаліста Ігоря Севця. На рахунку знаного живописця та монументаліста більше 40 персональних виставок не тільки в Україні, а й Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Австрії, Сербії, Греції.
«За творче життя я мав понад 40 персональних виставок у різних куточках світу. Сьогодні тут представлені роботи з мого особистого архіву, те що я міг зібрати, бо багато їх у Києві, там матиму восени виставку. Загалом в художньому музеї близько 30 картин, які створені з 1194 року і буквально до позавчорашнього дня», - розповідає автор Ігор Севець.
У Хмельницькому демонструє автор більшість своїх пейзажів, однак зізнається, що улюбленого жанру як такого немає. Ця ж ситуація із кольорами та полотнами-фаворитами. Каже – найкращого свого твору ще не намалював.
«Якщо художник задоволений своєю роботою, то у нього немає більше сенсу рухатись далі. У цьому плані потрібно бути постійно незадоволеним, щоб творити нове. Ця виставка має назву «Муза безсоння» - це те що приходить в думках із почуттями, натхнення. Так створюються мої картини», - додає художник.
У доробку Ігоря Севця численна кількість картин. Деякі з них представлені Миколаївському художньому музею ім. В. Верещагіна, Клубі ЮНЕСКО (Греція), посольстві України в Словаччині, а також у приватних колекціях України, Росії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Англії, США, Ізраїлю, Канади, Греції, Сербії, Австрії.
«Ігор Севець, як художник, міг би однією лінію намалювати воду, горизонт, двома трьома мазками, як це роблять японці, зобразити природу. Але він обрав інший шлях — реаліста. Напевно основою для цього було те, що тато його малював і був прекрасним художником реалістом. Можливо, так сталося й тому, що він виховувався на Хмельниччині і є носієм нашої ментальності, бо коли ми дивимося на пейзаж, нам потрібно, щоб природа на ньому дихала, а крапельки води блищали, щоб сонечко гріло», - ділиться враженнями від творчості експонента хмельницька мистецтвознавиця Людмила Рожко-Павленко.
Додає, що їй імпонує те, як у творчості Ігоря Севеця зображено поле, гори, ліс, село, море, адже там обов’язково присутнє сонце — його промінь, саме кругле коло, відблиск або тінь. Мистецтвознавиця відзначає, щоб вміти малювати сонце і небо – потрібні не лише здібності, а й любов до них.