Як Тарас Шевченко документував історію, мандруючи стежками Поділля

З-під пера Кобзаря вийшло понад дві сотні віршів, поем та прозових творів. До наших часів збереглось і 835 його картин, малюнків, гравюр та ескізів із зображенням портретів, пейзажів природи й архітектури, композицій на історичні та побутові теми. Однак, не кожен знає, що Тарас Шевченко був ще й етнографом, а лейтмотивами низки його творів ставали теми, на які він рефлексував під час подорожей Україною. Ступала нога Кобзаря і стежками Поділля.

Тут з 1796 року була Подільська губернія, яка включала нинішні Вінницьку, Хмельницьку та частину Тернопільської області, з центром у Кам'янці-Подільському. Дослідити культурні надбання цього краю з усім його народним побутом, традицією і фольклором Шевченко приїхав восени 1846 року.

Подільська губернія. 1796 рік. 

Це була його робоча подорож як співробітника Київської тимчасової комісії, створеної для документування історичних відомостей про усі давні споруди: церкви, замки, кургани та інші губернські пам'ятки. Його завданням було відтворювати будівлі в малюнках та здійснювати детальний опис інтер'єрів споруд. Зокрема, занотовувати інформацію про ікони, розписи, церковні речі, іконостас тощо. При подорожі Шевченку було вказано особливу увагу звернути на археологічні пам'ятки та кургани.

Аби зібрати якнайбільше цікавих фактів про споруди, він спілкувався зі старожилами. Утім, більше розмови йшли все ж про самих людей та їхній досвід, відбитий в місцевій народній творчості.

Визначальним є те, що на Поділлі у ці роки народилось багато фольклорних пісень. Тож відразу у шевченківському записнику з'являється пісня «Ой, Кармалюче, по світу ходиш…», а поряд із нею — «Пливе щука з Кременчука» та «Зійшла зоря із вечора», передані викладачем Подільської гімназії Петром Чуйкевичем.

Перед Шевченком як перед співробітником Київської тимчасової комісії стояли чіткі завдання - збирати описи пам'яток. Однак більше з цих подорожей він черпав досвіду місцевих жителів, який ліг в основу деяких творів. Фото: spadok.org.ua

Враження від подорожі на Поділля найбільше відбились в поемі Кобзаря «Варнак» та в однойменній повісті, написаних на засланні, де автор зустрічає свого героя, прототипом якого вважають Кармелюка. З любов'ю у цій повісті описано й картини побуту подолян та їхні традиції: «Кімната була розділена на дві половини вузькою довгою пічкою замість перегородки. А пічка прикрашена ліпними арабесками домашнього малярства. Такі можна бачити на Волині та Поділлі».

Пролягав маршрут Кобзаря і через Ярмолинці, Проскурів, Меджибіж, Летичів… Під час тієї подорожі, коли за його висловом, він об'їздив Поділля та Волинь «вздовж і впоперек», Шевченко виконав 4 малюнки Почаївської Свято-Успенської лаври. Тут же на Поділлі він намалював будівлю синагоги.

Т.Г.Шевченко. Синагога. Папір, сепія (21,5 30 см). [IX – X 1846]. Фото: Національний музей Тараса Шевченка

Утім, сама мандрівка виявилась нетривалою — на Поділлі Шевченко побув не більше тижня. Збирався повернутись сюди влітку наступного року й продовжити малювання. Про це, зокрема, дізнаємося з листа Петра Чуйкевича до Миколи Костомарова від 18 квітня 1847 року: «Чи повернувся Шевченко, і чи буде він літом в Кам'янці?»

Коли цей лист прийшов до Києва, то адресат і сам поет вже були в Петербурзі. В казематі ІІІ відділу.

Читайте також: У Хмельницькому проведуть благодійний концерт до 75-річчя Володимира Івасюка