Презентація на руїнах замку: як відбувалося перше знайомство читачів з історичним романом «Сатанів. Тевтонське прокляття»

Лицарські бої, звичаї середньовічної України, велика політика, язичницькі культи, а ще - пригоди та кохання випадають на долю героїв історичного роману «Сатанів. Тевтонське прокляття». Авторка роману – історикиня архітектури, мистецтвознавиця, письменниця Катерина Липа. Вона разом з видавництвом «Віхола» та Хмельницьким обласним художнім музеєм вирішили організувати першу презентацію книги не у столиці, а у містечку, де відбуваються головні події роману – Сатанові на Хмельниччині.

Презентація-прогулянка, так назвали формат зустрічі організатори, відбулась цими дощовими вихідними і, за словами присутніх, погода значно посилила відчуття епохи середньовіччя. Історичними стежками героїв роману разом з Катериною Липою пройшли і кореспонденти сайту «Є».

Дощ не завадив відвідати всі заплановані локації. Фото: автора

 Кругла вежа замку. Початок роману

Почалась прогулянка з найдавнішої частини Сатанівського замку – круглої вежі. І це перша локація, яка зустрічає читача у романі.

«Це те, з чого починається, власне, роман, і те, що слугує декорацією, обрамленням для дії. Сатанів вперше згаданий у документах 1404 року, коли король Ягайло передав його Петру Шафранцю. З цього моменту я і почала свій роман. У документах йшлося про місто і замок, тобто на той час замок вже існував. Припускаю, що він був збудований за часів князів Коріатовичів, наприкінці ХIV століття. Він складався з ось таких кам'яних башт та земляних валів. І хто бував у Мальборку або в Торуні та бачив тамтешню архітектуру ХV століття, уявіть, як воно було герою з Поділля, який виріс біля такого скромного замку, побачити велич Тевтонського ордену», – розповідає письменниця.

Вперше Сатанів привабив Катерину Липу на третьому курсі університету як місто, багате своєю історією та архітектурою. Тоді це був науковий інтерес. Зараз, каже авторка, обрала це місто для подій роману, бо у Сатанові велика, як для України, кількість збережених пам'яток ХIV століття.

З південно-східної сторони замку височать залишки круглої оборонної вежі. Тут починають розгортатись події роману. Фото: автора

«У такому відносно маленькому місті є фрагменти замку ХIV століття. Це цікаво і це дає можливість писати, бодай відносно правдиво, не відхиляючись від історичної правди. Також тут складний рельєф і трасування вулиць не надто змінилось. Ми пройдемо від брами донизу, де за романом розташована ринкова площа, щоб відчути як, наприклад, герої повертались додому від в'їзду в місто», – пояснює Катерина Липа.

Замок та в'їзна брама. Сюжет роману

Події роману розпочинаються у 1410 році, а усі пригоди головних героїв пов'язані з реальними історичними подіями. Зокрема, у романі описана Грюнвальдська битва між силами Тевтонського ордену та об'єднаними військами Королівства Польського і Великого князівства Литовського та історичний факт присутності у ній подільських хоругв та воїнів саме із Сатанова.

Головний герой роману – молодий лицар Василь Крук, що повертається до рідного міста після битви зі славою та подарунками, які отримав за порятунок короля. А ще везе з собою ладанку із загадковими знаками, зняту із переможеного тевтона, та бурштинове намисто.

Сатанівський замок – місце роботи головного героя Василя Крука. Хоч на сьогодні видима частина замку, за словами Катерини Липи, це все-таки те, що було збудовано у ХVІ столітті, але башта та земляні вали, що збереглись з кінця ХIV століття, дають змогу скласти загальне уявлення про комплекс.

Видима сьогодні частина замку, за словами Катерини Липи, це все-таки те, що було збудовано у ХVІ столітті Фото: автора

Брама – головна споруда для будь-якого міста і, за словами письменниці, знакова споруда, бо позначає перехід битого шляху у міську вулицю. Це межа між впорядкованим світом і зовнішнім, хаотичним і ворожим.

«Традиційно брама датується ХVІ століттям, я думаю, що це ХV чи навіть кінець ХІV століття, і що вона – ровесниця замку. Якщо подивитись на верхній ряд бійниць, то ви побачите отвори, які закладені цеглою, що контрастує з муруванням, тобто в мурі були дірки, яких раніше не було, бо не було вогнепальної зброї. Мій герой у романі привіз сюди технологічне диво – бомбарду і навіть двічі бахнув зверху. Там не було ще цих бійниць», – звернула увагу присутніх Катерина Липа.

Окрім пригод, містики та історичних подій, читачі книги зустрінуться також з великою кількістю слів, вживаних українцями саме в цей період. Катерина Липа каже, що для неї було принциповим називати речі своїми іменами. Наприклад, всюди в тексті вживається слово «куша», а не більш знайоме «арбалет».

Міська брама — пам'ятка містобудування та архітектури національного значення. З цієї брами герой роману стріляв із бомбарди. Фото: автора

 «Коли у народу-носія мови поширюється якийсь предмет чи виникає певне поняття, то з'являється відповідне слово, яке його позначає. Ймовірно, у Московському царстві ХV століття куші не набули поширення, бо відповідної місцевої назви не існує. Тож російські історики запозичили з французької слово «арбалет», а з російської воно перейшло в українську так, ніби цією зброєю у нас не користувались. Та на українських землях куша була поширеною», – пояснює авторка.

Історична правда. Візуальний спойлер

Далі присутні вирушили до синагоги, а завершили прогулянку біля Свято-Троїцького монастиря. Ці об'єкти Катерина Липа назвала візуальними спойлерами до однієї з частин роману, події якого відбуватимуться у ХVІ столітті. «Сатанів. Тевтонське прокляття» – перша книга з серії пригодницько-історичних романів. У планах письменниці – ще три книги, одна з яких вже написана.

Сатанівська синагога датується 1532 роком, її реконструкція завершилась у 2015 році. Фото автора.

Читачі також в кінці книги знайдуть післямову авторки під назвою «Відсоток історичної правди», де Катерина Липа дуже чітко описала, якими дослідженнями користувалась там, де скласти історичний план було складно через відсутність відповідної інформації. Також у цьому розділі авторка відкриє й те, хто з героїв вигаданий, а хто ні.

Історичної достовірності пригодницькому роману також додали фахівці – доктори історії Борис Черкас та Віталій Михайловський, археологи Лариса Виногродська та Євген Синиця.

Трасування вулиць у Сатанові не надто змінилось, тож письменниця показала, де за планом, знаходився ринок і як від нього герої добирались додому. Фото: автора.

Впродовж презентації-прогулянки було достатньо часу, щоб дослідити пам'ятки самотужки. Фото: автора.

Завершили прогулянку біля Свято-Троїцького монастиря. Фото: автора.

«Сатанів. Тевтонське прокляття» – перша книга з серії пригодницько-історичних романів. Фото: автора

Читайте також: Кіно та Хмельниччина: про Довженка в Проскурові, червону доріжку у фортеці та зйомки в подільській глибинці